Читать «Історія польсько-українських конфліктів т.3» онлайн - страница 270

Якби я був кінематографістом, також не хотів би формулювати цю відповідь. Відповісти повинна прокуратура. І до цього я її закликаю на початку тому, переконаний, що справедливість завжди і всюди повинна бути найбільшою цінністю.

Історія геноциду велика. Цей збірник — лише вступ до детальних досліджень. Документи знаходяться у тих самих джерелах — у іншомовних публікаціях, у тисячах томів судових протоколів, у державних архівах і у пам'яті людей, які змогли подолати це пекло.

Останнє джерело пересохне вже скоро. Деталі гинуть, як загинули люди. Упередження залишаться, а без їх ліквідації важко сподіватися на гармонію у відносинах між двома народами. Занадто багато жертв з обох боків лягло в українській землі протягом століть, щоб про них забути. А час іде вперед і несе нові ускладнення.

Від моменту написання передмови минуло наразі три роки, але на сході вже нагромадились політичні хмари. Царський імперіалізм, прикритий червоним полотнищем Жовтневої революції, повернувся під старий прапор з двоголовим орлом, почавши боротьбу за втрачені позиції. Навіть вождь вже був обраний. Підкреслюємо — не призначений, а обраний народом. Щедрий — обіцяв полякам Львів, але трохи нерішучий, він носив мапу з позначеним російсько-німецьким кордоном, виходячи з того, що рано чи пізно Польща повернеться під опікунські крила двоголового орла.

Президент Польщі навіть побоювався, що вже розпочалися дії в цьому напрямку, оскільки у малому Крулевці зібрано було сили, рівні силам Війська Польського. Дипломати стверджують, що у великій Росії бракує помешкань для військових. А в Крулевці, схоже, є тропічний клімат. І хіба не можна цих військових демобілізувати, якщо знешкоджено ядерні боєголовки?

Падіння СРСР було потужним ударом, але відновлення сил відбувається швидко. До повного відновлення втрат Союзу бракує України, без неї не може існувати імперія. Тому над ліквідацією молодої держави нині працюють політики, а завтра працюватимуть генеральні штаби. Якщо тут переможуть, то потім прийде черга на решту «соціалістичного табору».

Майбутнє бачиться в чорних фарбах. Поляки нескоро забудуть про волинську різанину на нібито польській землі, а українці живуть з переконанням, що коли жертви лежать на схід від Галицько-Волинських кордонів, то вбивці прийшли із західних просторів.

І поки польський народ не усвідомить своєї вини і не вдарить у груди, поки Високий Сейм не наважиться визнати операцію «Вісла» злочином, а Високий Суд назвати людиновбивство людиновбивством, до того часу всі польсько-українські угоди і двосторонні умови не вийдуть за межі декларацій.

Декларації також щось означають, але занадто мало у відношенні до потреб.

Бурий ведмідь так довго не буде чекати. Відновить сили, вимете барліг — і рушить, щоб впорядкувати оточення. Швидка допомога з Заходу гарантована.

Варшава, квітень 1994 року.

У відповідь професору Прусу

У процесі підготовки цього тому мені зустрілась нова, ще з запахом друкарської фарби, книжечка Едварда Пруса «Операція «Вісла». Зі змісту я дізнався, що «цинічно і з якимось диявольським антипольським задоволенням» дав інтерв'ю Петру Яковчуку для газети «Вісті Рівненщини» від 15.1.1993 року на тему своїх «антиляських книжок і публікацій». Інформація підкріплена цитатами із вигаданого «інтерв'ю».