Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 70

Джерела націоналізму

На думку неопереніалістів, джерела національної ідентичності слід шукати в народних почуттях і культурі, а не у вигадках і винаходах еліт.

Отже, нації не можуть бути витлумачені як новітні штучні витвори, що сформовані конкурентними елітами. Хоч еліти й відіграють важливу роль, основні джерела націй та національної ідентичності повинні витікати з чогось іншого і розміщуватись в часі набагато глибше.

Згідно з поглядами Адріана Гастінґса, як ми бачили, доновітні нації сформувались з нестабільних етнічних належностей через розвиток літературних мов і літератур, які встановили межі культур і народів. Безперечно, доновітні «інтелектуали» — поети, книгарі та священики — зіграли в цьому істотну роль. Але на думку Гастінґса основним джерелом націоналізму є релігія, особливо християнство. Церква надавала основну освіту й організувала мережі соціального забезпечення, а священики мали щоденний контакт з масою селян і через щотижневі проповіді та читання мали сильний вплив на почуття і світогляд мас. Крім того, церква дозволила використання народних мов; в результаті вчення, що вона проповідувала, було настільки ж національним, як і всесвітнім, бо поряд з Євангелієм церква сприйняла Старий Заповіт і його політичний ідеал священної національності й царювання. Навіть коли люди не визнавали Біблії, церква, оскільки в Євангелії не було моделі ідеального державного устрою, змушена була прийняти єврейський прототип народу Ізраїлевого, вважаючи себе за verus Israel (істинний Ізраїль) і правонаступника обраного Богом народу. В результаті цього з’явилося просте вчення: кожна нація може бути обраним Богом народом, а люди уподібнювались до стародавніх євреїв, якщо вони були істинними християнами та вірними церкві (Hastings, 1997: розд. 1, 9).

Отже, саме в літературі й клерикалізмі, церкві й біблійній релігії ми повинні шукати витоки й причини розвитку націоналізму. Без християнства, а насамперед юдаїзму, не було б ні націй, ні націоналізму.

Схожий висновок можна зробити з розвідки, проведеної Конором Круз О’Браєном (Conor Cruse O’Brien, 1988а), в якій досліджуються природа й витоки «священного націоналізму» та його обожнювання людьми, яке бере початок з цілісного бачення біблійного, територіалізму, етнічної спільноти й обітованої землі, поєднаного з релігійним вченням, записаним у Старому Заповіті. Далі О’Браєн показує, як ця традиція засвоювалась в Європі й знайшла нове вираження в сакральних ознаках американського націоналізму з його пошаною прапора та молитовними зібраннями.