Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 71

Отже, на думку неопереніалістів, витоки націй і націоналізму не слід шукати ні в планах світської інтелігенції, ні в інтересах буржуазії в доновітню епоху, а в «глибоких культурних ресурсах» мови, етнічної належності й релігії. Такий висновок сильно полегшує сприйняття понять як «нації до націоналізму», так і «нації в доновітні часи». По суті, це може привести до розгляду троїстої схеми, запропонованої Гастінґсом, з історичного погляду, припускаючи можливість існування націй та націоналізму в стародавні часи, тим більше, що він сам на це посилається, коли звертає увагу на появу окремих націй у Вірменії та Етиопії раніше, ніж в Англії, не кажучи вже про стародавній Ізраїль. До цієї проблеми я ще повернусь .

Повсюдність і живучість цих глибоких культурних джерел також дають підстави засумніватись в євроцентристському підході як переніалістів, так і модерністів, оскільки це відкриває шлях для дискусії про наявність доновітніх націй поза Європою, зокрема в Ірані та на Далекому Сході. На думку Гастінґса, націоналізм передався в Азію з Європи через християнство та колоніалізм. Здається, він не зважає те, що, за його власними критеріями, Японія, Корея та Китай, як і язичницька Бірма й сефевідська Персія, ще за середньовіччя вже утворювали нації. Адже в них були народні мови й літератури, а також міти про унікальне зародження й спільне походження. Крім того, їхній державний устрій підтримувався могутніми релігійними інституціями й ідеалами. Конфуціанська модель державного устрою, не кажучи вже про буддизм, може й не бути такою динамічною та енергійною, як в стародавньому Ізраїлі й запозиченою християнством, (чи, коли вже на те пішло, ісламом), і в цьому сенсі Гастінґс може допомогти нам пояснити чому націоналістична ідеологія зародилася на Заході й чому Реформація, зі своїм зверненням до єврейського Старого Заповіту посилила першу хвилю західних націй. Але якщо ми приймаємо критерії визначення нації, запропоновані Гастінґсом, і його періодизацію раціонального розвитку на Заході, тоді ми будемо змушені визнати наявність азійських націй в добу Середньовіччя.

Етнічні й громадянські нації

На думку модерністів і конструктивістів, етнічний націоналізм найлегше зрозуміти як пристосовану до нових умов форму елітної вигадки. Це політичний різновид «вигаданої етнічної належності». За словами Етьєна Балібара та Еммануїла Валлерштайна:

«У жодній нації не закладено етнічну основу від природи, але оскільки суспільні утворення мають національні ознаки, населення роз’єднане серед них або переважає етнічно — тобто, відбивається в минулому чи в майбутньому начебто вони становлять природну спільноту, яка має ідентичність походження, культури та інтересів, що перебуває за межами індивідуального розуміння і суспільних умов» (Balibar and Wallerstein, 1991: 96; курсивом виділено оригінал)