Читать «1Q84. Книга друга» онлайн - страница 168
Харукі Муракамі
Дівчина не могла стримати своєї цікавості. Вилізла з постелі, взяла приготовлену свічку й нишком, навшпиньки, зайшла у погріб. Там не застала нікого. На підлозі лежала тільки повітряна личинка. Набагато більша за ту, яку дівчина бачила востаннє, — завдовжки з метр тридцять чотири сантиметри. З неї струменіло тьмяне світло. З красивим обрисом, вона мала посередині звуження. Перед тим вона не була такою. Очевидно, відтоді
Вона відкрила в личинці саму себе. Побачила, що там лежить її власна гола фігура. її подоба лежала горілиць із заплющеними очима. Була, здається, несвідомою. І не дихала. Геть-чисто немов лялька.
— Це — твоя
Дівчина оглянулася — біля неї півколом стояли
—
— А тебе називають
—
—
— Я розділилася надвоє? — спитала дівчина.
— Та ні, — відповів Тенор. — Ти не розділилася надвоє. Ти залишилася повністю собою. Не турбуйся.
— А коли
— Незабаром. Як тільки настане відповідний час, — сказав Баритон.
— Що робить ця
— Виконує роль перцепієнтки, — відповів пошепки Тихоголосий.
— Перцепієнтки, — повторила дівчина.
— Тієї, що сприймає, — сказав Хрипкоголосий.
— Сприйняте передає реципієнтові, — мовив Різкоголосий.
— Тобто
— Замість кози? — спитала дівчина.
— Мертва коза — це лише тимчасовий канал зв'язку, — сказав Низькоголосии. — А для зв'язку між нашим і твоїм світом потрібна жива
— А що робить
—
— Коли прокинеться
— Через два або три дні, — відповів Тенор.
— Одного з цих днів, — сказав Тихоголосий.
— Старанно доглядай дооту, — мовив Баритон. — Бо це твоя
—
— Якщо
— А що станеться з мадзою, яка залишилася без тіні душі? — спитала дівчина.
— Коли прокинеться
— Другий Місяць відображатиме тінь душі, — сказав Баритон.
— Місяців буде два, — машинально повторила дівчина.
— Це своєрідний знак. Раджу часто й пильно дивитися на небо, — пошепки сказав Тихоголосий. — Пильно дивитися на небо й рахувати Місяці, — наголосив він.