Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 92

— Суверенітет? Що він означає для Української Духовної Республіки?

— Вільна творча естафета, прийнята нами від Небесного Вітця. А відтак — Право діяти у всіх світах по Закону: Fiat lux! — Хай буде Світло!

— А програма. Яка програма прийдешньої Духовної України?

— Ми вже багато писали про творчу програму «Великдень». Тули входить безліч планів — і рекультивація земель та лісів, і воскресіння Дніпра та сіл, і формування Альтернативної Академії Знання та Мистецтв… Проте всяка програма буде мертвонародженою, якщо Народ не відчує себе Єдиним Серцем, Єдиною Сім’єю. Тому найвища програма для мене — Мрія про Диво. Воно станеться. З такою ж неухильністю, як настає Схід Сонця.

— А що для Вас воля?

— В самому слові — розгадка. Проявіть волю — і ви вільні. Декларованої волі нема, дарованої нема. Людина стає вільною тоді, коли прикладає волю духа до звільнення.

— Ви вільні?

— Так.

— І не боїтеся втратити волю?

— Якщо вона осягнута — її неможливо втратити. Воля — це Бог. Здобувши волю — обнімаєш Вітця, Бога. Осягаєш Бога — хто зможе подолати тебе?

Ще кілька слів щодо програми. Найголовніше в ній не те чи інше будівництво, якісь зовнішні здобутки, хоч і це важливо. Визначальне — саморозкриття особи, нації, людства. Саморозкриття до безмежності. Отже — Вічне Буття. Радісно стати громадянином Духовної Республіки. Бо ти — всюди дома: на Землі і в Небі. Як у Молитві Господній: «Хай буде Воля Твоя і на Землі, як на Небі». Мало хто звертав увагу на вражаючу глибинність цієї Молитви, подарованої людству Христом. Вона не просто якесь там благання до Бога, а вікова програма для грядущих людей і зерно безмірного знання. Простежимо, про що в ній мовиться… «Отче наш, сущий на небесах, хай святиться Ім’я Твоє, хай прийде Царство Твоє, хай буде Воля Твоя і на Землі, як на Небі…». Як Ви гадаєте, про якого Вітця тут мовиться?

— Як то — про якого? Про Бога, ясна річ!

— Не лише про Бога. Люди чомусь не звертають увагу на те, що Христос говорить: «Мій Вітець». А звертаючись до людей, підкреслює: «ваш Вітець». Вітець Христа, таким чином, є Найвищий, тобто Бог. Але у кожного є ще й свій вітець, котрий дав нам земне життя. Відходячи з цього світу, він і далі існує на Небі. Отже, вітець кожного — сущий на Небі, живучий вічно. Молячись до Найвищого, маємо воскрешати в уяві, в серці весь ланцюг минулих Прабатьків, бо ця гірлянда прямісінько веде до Божого Лона, адже звідти вона вийшла. «Хай святиться ім’я Твоє»… Чудово! Разом з величанням Бога ми святимо, возвеличуємо всіх Пращурів, вони вливають нам сили з безмірного джерела. Чи можна побудувати достойне прийдешнє без волі Предків, без їхнього благословення? Нізащо! Тому й молимося: «Хай прийде Царство Твоє, хай буде Воля Твоя і на Землі, як на Небі». Переливши всі мрії, всі боріння і жертви поколінь у Божу Світлицю, здійснимо Волю Найвищого, отже, — волю своїх попередників. Далі сказано про «хліб насущний». Вважається, що йдеться про той хліб, який ми їмо. Навряд чи Господь давав би молитву про харч земний. Недарма Він сказав: «Не хлібом єдиним», або: «той, хто споживає хліб земний — умре, а хто споживає хліб, що сходить від Вітця з Неба, — житиме вічно». І нарешті: «Я — Хліб Життя». Отже, йдеться про те, щоб «Хліб Суттєвий, Хліб Духу» Вітець Небесний посилав нам невпинно, щоб і вдень, і вночі бути разом з Ним, щоб усі дії та помисли були сповнені прагненням до Вищого Світу… Справді, чи не є цих кілька речень основним Законом, тобто Конституцією Небесного Громадянина?