О люди, люди, небораки,Нащо здалися вам царі,Нащо здалися вам псарі,Ви ж таки люди, не собаки?!Я кобзар, я кобзар!Я — прадавній корсар!..В мене серце, як жар…Ні, не жар — а пожар!Той пожар мені випалив очі —Очі жорстокого дня…Я пливу в океані ночі —В океані без дна…Я не бачу ваших мізерій —Всяких імперій і драм.На пошук нових містерійНині рушаю сам.Споряджена бригантина,Вітрила у неї — пітьма,Їх не побачить людина,Для світу мене нема…Хай божеволіє буря,Лютує в небі Перун,Мій корабель — бандура,Сотні скажених струн.Геть історичний убогий,Солодкий музичний лад!Інші нас кличуть дорогиСеред хурделиці зрад!Я пливу на базарище Геї,Де ваші невільничі ринки,Де у атомнім апогеїДуші носяться, мов хмаринки,І не знають вони — навіщо,І не знають вони — куди,Не почують слів зловіщихПопередження і біди!Не до них, не до нихЗвуки струн моїх вогняних,А до тих, а до тих,Хто знеміг на багатті лих!..Де ви, душі статорі,Де ви, серця козачі?Ті, що сміються в горі,Ті, що від щастя плачуть?!Чи є у вас, лицарі-волонтери,Такий духовний стаж,Що не боїться Божу ГалеруБрати на абордаж?Тра-ра-рах! Тра-ра-рах!Лише луни у небесах…Тільки клекоче всесвітній базарМіріадами чорних примар…Співці не чують моєї думи,Бо я — причинний кобзар!А моряки жахаються глуму,Бо я — божевільний корсар!Піна вирує, і стогне днище,Ніби від тиску драконячих лап,І буря в реях скажено свище,Хитає пустельний трап…Ніхто не ступа на незримий бортВід метушні землі…І я покидаю проклятий порт,Пропадаю в імлі…Поруч мене на вічних чатахВірні товариші:Пломінні думи — мої солдати,Юнга — птиця душі.Роздзвенілась моя бандураУ руках урагану,Нас обіймає темінь похмураВ череві океану.Думи мої, старшини мої!В серці — вірний компас!Ми пливемо в рідні країВиконать давній наказ!Там у тяжкій неволі,І Бог не відає — де,Серед Дикого ПоляДіва-Вкраїна жде…То — королівна світу,Найбільший скарб віків,За неї уже побитоТисячі козаків!Але вона й дотепераУ чаклунськім кільці.Ми — її волонтери,Невмирущі бійці!Запломеніли мої солдати:— У море зайвий вантаж!Де ворожі фрегати?На абордаж! На абордаж!
