Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршувать?..В Дикому Полі, в зоряній пущі,Пугачі стогнуть всю ніч невсипущі…Берег ошкірився іклами-скелями,Душі замкнулись від світу пустелями,Мислі, як ласо, очі — гармати,Руки, мов круки, серце, як ґрати…В пащу неситу пливе бригантина,До перемоги… чи до загину?..На абордаж! На абордаж!Висвітлив барви небесний вітраж…Громи гуркочуть. Січуть блискавиці.Трапи — на берег. Меч у правиці!Привиди — тіні. Привиди — тіні.Чорних і білих мечів мерехтіння…Ноги в болоті. В грудях — сопух.Душить, пригнічує, сковує рух…Тяжке зусилля для кожного кроку,Всяка хвилина — неміряні роки!Де вороги, де надійні брати?Як же мені досягнути мети?Чорне привиддя хижо регоче:— Ось твоя мрія, скажений пророче —Упирі злі, вовкулаки та гади,Співи, молитви, прокльони і зради!..Де твій небесний Божий Фрегат?Кожен твій брат — найжорстокіший кат!Ти захотів визволяти ВкраїнуІ перейти за невидиму стіну?!Діва-Вкраїна — наша раба,Грізна на неї чекає доба!..Ну а для тебе — кара страшна,Вічна ганьба, історична мана…Станеш, кобзарю, на п’єдесталі —Постать блискуча в бездушнім металі,Вславлять тебе у широкому світі,В дар принесуть і молитви, і квіти,І проклянуть… і до зір вознесуть,Тихо змінивши всю твою суть………………………………………Сталося так. Пролетіли роки.В Дикому Полі бродили вовки…В Дикому Полі, в терновому поліСтав я у бронзі на видноколі…О, це нечувана втрата і страта —Духу в металі вік умирати!Що мені квіти з цілого світу?Бути — це жити! Бути — горіти!Заклики чув я з Дикого Поля —Діви-Вкраїни стогони й болі,А понад тим відчайдушним квиліннямСіялось чортополоху насіння,Множились люди, множились юди,Множились горді, блискучі споруди…Ім’ям моїм прикрашалась темниця,Де мала жити Вкраїна-Дівиця…Та у прадику ніч горобинуТак полюбив я мою Україну,Що подолав і знемогу, і сон,Геть розтопив металевий полон…Спали тюремщики і вовкулаки,Спали в дворах ланцюгові собаки,Спали ув’язнені і упирі,Спали продажні співці-кобзарі…Сповнилось серце шаленим завзяттям,Я запалив серед степу багаття,У божевільному тому вогніВсе, що примарне, згоріло в мені, —Бронзова постать, жалібні думи,Пісні сльозливі, сповнені суму…Знову я рушив на пошуки дива,Де голосила ув’язнена Діва…
Причинна
Все упованіє моєНа тебе, мій пресвітлий раю,На милосердіє твоє…Усе лишилося позаду —І кобзи спів, і бригантина,Примарна слава, підла зрада,І вкрита трупами Вкраїна…Я йшов у ніч, у порожнечу,Ступав у пустку, навмання,Тягар віків лягав на плечі,Пливла самотності мана.Ані промінчика довкола,Імлище тиснуло мене…Та раптом спереду, на полі,Узрів я полум’я ясне.Високу, давню прамогилуВсю поросла забудь-трава.І в тиші чулися насилуКвиління жалібні й слова:— Боляче, боляче, боляче меніСеред дикої пустелі, у самотині!..Сотні літ, сотні літ, сотні довгих літДесь проходить стороною чужинецький світ!..І не бачать, і не чують тіні навісні,Як незміряно тужливо й боляче мені!..О хто се? Хто се? Серце рветься,Я поспішаю поміж трав…І знаю я… мені здається,Що голос той я здавна знав…Палає вогнище кільцем,Дівоча постать майоріє,Чоло прикрашене вінцемІ коси в’ються, наче змії.Голісінька, немов дитя,Вона танцює у багатті…Вогонь для неї покриття,Сувої диму — шлюбне плаття…І плеще Діва у долоні,Танцюючи у тій золі.У жаху боліснім полоніПочув я стогони й жалі:— Будь мені, ясне багаття,Вірним другом, любим братом…Понеси мене у вирійНа багряному крилі,Щоб і сліду люди-звіріНе знайшли у цій золі!Спали мене, Вогню;Візьми мене в далину,Ти не бійся — Дике ПолеНе почує стогону!Я весело засміюся,Чорним птахом вознесуся…Пропали мені діруВ скам’янілім лоні,Де у Чорному ЯруЛицарі в полоні!Сплять вони — чи задубіли?Ой, який кривавий плід!Дике Поле? Дике Тіло!Сотні літ! Сотні літ!І я, тамуючи ридання,Несміло вийшов з темноти…— Скажи мені, дівча кохане,Що сталося тобі, хто ти?ДІВА (кружляючи в огні)— Хіба не бачиш — я причинна!..ЯА хто вчинив з тобою те?ДІВАЯ жду появи Диво-Сина,Те сім’я Боже і Святе…Вже сотні літ, як зріє в лоніВогниста янгольська могуть,Та тільки душі дикі й сонніЇй народитись не дають…І завмирає дух любові.І кам’яніє в глибині,По жилах пломінь замість кровіТече й пече… Пече мені!Колись і ти зі мною в паріІшов дорогою неслав…Чи ти пізнав мене, Кобзарю?Корсаре мій, чи ти пізнав?ЯТи Україна?ДІВАЯ — причинна!Я божевільна ластівчина…У чорне небо полечу,А хочеш — і тебе помчу?!.Я (падаючи на коліна)Святая Діво! Дай надію,Що Землю не покинеш ти!Ти нас вела крізь буревіїДо глибини і висоти,Я жив з тобою і тобоюВ темницях, рабстві, в самоті,В боях, у тиші, в неспокоїПлекала ти думки святі…І ось тепер, коли довколаЛиш трупи, холод та пітьма,Ти хочеш кинуть Дике ПолеІ відлетіти крадькома?!Що з нашим Краєм толі стане,Куди подінуться гаї,Кому співатимуть осаннуУ літні ночі солов’ї?І наша пісня, наше словоНевже згорять в цьому вогні?Ти все це знищити готова?Скажи мені! Скажи мені…ДІВА (знеможено)Проміняю променисте намисто,Проміняю і цимбали й дуду…У пратемних туманах імлистихНове поле собі віднайду…ЯЗавжди ще мить… Лише одненьку мить!ДІВАО Матінко! Болить мені! Болить!(співає)Полечу Чумацьким Шляхом,Лоно геть розвію прахом,Стану вільним чудо-птахом…Щастя й жах! Щастя й жах!Іскри зоряні в очах!Я вже лечу!Чи не лечу?Кобзарю мій, я вся тремчу!Прости мені… я навіжена,Сама собою полонена…О поможи! О поможи…Святеє путо розв’яжи…ЯО, як тобі родити Сина?ДІВАЯ народжу в ту саму мить,Як дух осяяних русинівЗакляття зможе сотворить!..ЯЯке закляття?ДІВАДуже давнє.То заповіт дідів преславних…Оцю сопілочку візьми,Заграй на ній серед пітьми…Якщо в душі твоїй волінняПеремагає марноту,Всі українські поколінняМелодію почують ту…ЖИВІ перейдуть це багаття,А МЕРТВІ лишаться в золі…І ви сотворите закляттяОстанню клятву на Землі!Мені поможе народитиСамоосудження Русі.Тоді дозріє Нове Жито,І мрії всі, і правди всі.Бери сопілочку, бери…Закляття древнє сотвори!
