І день, і ніч*Зникають пріч,І не змикаПланета віч,Гуде орган,Лунає річ,В огні війниВирує січ…В імлу, в туман ведуть сліди,На землю падають плоди…Хоч тисячу віків іди,Не знайдеш чистої води…Де ти, Земле, опинилась, де ти,Квітами засіяна плането?Триває бійНа полі мрій,Кипить у зліЖорстокий змій,Кує війнуВ імлі густій,Щоб кинуть світУ огневій!Нащо ж були тяжкі віки,Нащо ми сіяли квітки,Чому не сядуть ластівкиВ долоню нашої руки?Стрепенися в радісному леті,Квітами засіяна плането!Лети, летиВ ясні світи,Будуй у мирМіцні мости.Тобі довікуВ даль ітиДо сонця світлої мети!..
* * *
Із полонин земної матері*Ідемо в зоряні ліси,Вже в галактичному фарватеріЛунають наші голоси.Але дороги поміж зорямиЗамків не знімуть — не проси!Зростають між земними горамиСади любові і краси…Встає за обрієм примарамиІлюзій віковічна мла,Та правда дивними стожарамиУ власнім серці розцвіла…І прагнучи у хащу зоряну,Не щезне дума хай святаПро ниву батьківську незорану,Де треба сіяти жита.Так просто все — і сили множаться,І крила в просторі несуть,Та серце все-таки тривожиться —Чи в істину проляже путь?Не забувай колиски давньої.Не забувай старих могил,Де таїна дороги славної.Де джерело одвічних сил!..
Зоряний ключ*
Ген угорі,десь поміж хмар,там серед тучЧути кличі, чути жалі,чути плачі, —Зоряний клин,зоряний стрій,зоряний ключЛине у даль,лине у світ, лине в ночі…Дзвонять замки,дзвонять церкви,дзвонять мечі,В темряві світ,в пошуку суть, в мареві путь.Мудрі ключі,вічні ключі,щастя ключіВ небі кують,в сонці кують,в серці кують.Ніжне дитя,тихе дитя,дивне дитяЙде до води,йде до струмка, йде до ключа.Миле дитя,рідне дитя,вічне дитяМатір стріча,ранок стріча,сонце стріча!
