Вогонь розсудить все. Нехай лютує ворог.Зірниця наступа. І новин день несе.Загримотить гроза. Не втримається морок.Вогонь розсудить все.Палахкотять міста. І гримають гармати.Тримайся, брате мій, в біді не охолонь.Якщо ти вогняний — не бійся умирати!Розсудить все вогонь.Вогонь розсудить все… І успіхи, й невдачі,І сивизну густу біля солдатських скронь.Всього ще буде — сліз і радості, одначеРозсудить все вогонь.Народження і смерть — то спалахи й згасання,Але вогонь життя і в сонці, і в золі,В польоті журавлів, у тиші, і в коханніУ Матері-Землі…Її потік життя пітьма не подолає,Ще буревію гнів планету потрясе…Хто витрима грозу — той піде до безкраю.Вогонь розсудить все!Вогонь розсудить все!
Маки*
Барви світанкові, маки рожеві,Діви-ІІрироди вуста…Квітами тими Землі-КоролевиНіжна любов пророста…Маки червоніМаки багряні,Білії маки, мов сніг…Крила пелюсток —дрімаючі птахи —Тихо спадають до ніг…Спокою чари, тайна кохання —Все в кольорів глибині…Туга смеркання, втіха коханняТам спочивають у сні…Та не піддайся дрімоті знемоги,Друже захоплений мій.Зернята маків, як стяг перемоги,В серце гаряче посій!
Лиш тоді…*
Лиш тоді, лиш тоді, як затихають всі слова —Тайни гук, правди звук в надрах серця ожива…Відчиняйте, відкривайте брами темряви і мли,І у небо вилітайте, де живуть орли…Шепіт зір, тайну зір — хто її відчує, як?В кожнім дні, в кожнім сні побратимів Диво-знак…Я нечутно, обережно, я незримо підійду,І біду, неначе хмару, тихо одведу…Духу вір, серцю вір! Поєднаймось Ти і Я!Там, де лад і Любов, пролягла Тропа Моя…У вогненнім дивоколі — понад прірвою віків,Підхопіте, збережіте Материнський Спів…
Пісня зоряного Дивокола*
В Полум’янім полі, в тайнім Дивоколі,Де пасуться коні чарівного сну,Птахи виростають в огненнім приволліІ летять у казку, в Зоряну Весну.Лебеді дитинства, станьте на хвилину,Та візьміть на крила доленьку мою.Землю я покину, з вами я полину,Де квітує тайна в Батьківськім Гаю.Ключ не зупинити, крил не доточити,Птах давно тріпоче в серденьку твоїм!Лише власні крила повертають силуВідшукати стежку в Материнський Дім!
Вічний діалог*
— Розкажи мені, дубе, по щирості,Де захована міцність твоя?— У глибинах землі материнськоїЇї дивна пливе течія,У глибинах землі материнськоїЗберігається сила моя…— Де ти, орле, напоєний силою,Хто викохував крила тобі?— Міць польоту у горах зродилася,А надія — в тяжкій боротьбі,Міць польоту у горах зродилася,Зору ясність — в тяжкій боротьбі!— Розкажіть мені, зорі тривожнії,Де прихована міцність буття?— Крила Всесвіту — в подиху кожному,У найменшій іскрині життя,Крила Всесвіту — в подиху кожному,У щоденній хвилині життя…
