Читать «Елементал» онлайн - страница 24

__________________

* За повідомленнями ЗМІ і твердженнями російських воєначальників, Салман радуєв гинув тричі. Четвертий раз він воскрес у Лефортовській тюрмі, але в особі свого блідого двійника.

Білим кабріолетом був допотопний ГАЗ-69 з одірваним верхом. На ньому ще за радянської влади їздив, щонайменше, голова колгоспу, а в бездоріжжя, можливо, навіть секретар райко му. Ми запакували його повним БК* і, самі теж при параді, подалися втрьох у буар. Мовсар ще сказав, що коли накладемо головами, то з нас виліплять трьох дурнів** і поставлять у Ножай Юрті.

- А чому в Ножай Юрті? - спитав я.

- Бо там народився Салман.

Однак Робін Ґуд зустрів наш білий кабрі олет не в буарі, а за селом на шосейній розвилці, з охороною, як і годиться, чи, може, ліпше сказати, зі свитою, і це, треба зізнатися, був справжнісінький шайба***, не менший за Султана Чорного. Під два метри зростом, тугий, накачаний, а глибоко запалі очі так близько поставлені одне до одного, що нагадували дуло двостволки. На ньому було стільки військової амуніції, що треба мати здоров’я, аби все те носити: автомат з підшивним до ствола ґрана тометом, два пістолети Стєчкіна із запасними обоймами, рація, ніж, «лимонка»… Цікаво, що при цьому в нього були вільні руки, і Робін Ґуд ще вхитрявся однією перебирати чотки.

- А чотки тобі навіщо? - спитав наївний Султан Чорний.

- Кидаю курити. Допомагає, - відповів Робін Ґуд, і голос у нього теж був такий, що можна присмирити не тільки дівчат абхазького узбережжя.

___________________

* Бойовий комплект.

** У Грозному стояв пам’ятник трьом російським визволителям, який у народі називали «три дурні».

***Так чеченці називають кремезних чоловіків, переважно російських солдатів.

Взагалі то Султан добре знав Лабазанова, той також колись був в охороні Дудаєва, підко тився до нього ще в серпні дев’яносто першого, коли під час ґекачепістського шарварку втік із слідчого ізолятора разом із своєю бандою, ось ми, Джохаре, які борці зі старим режимом. Тоді ще всяк, хто виходив з тюрми, був героєм, і Джохар розчулився, пригрів їх коло себе, а потім усе й почалося. Почалося і закінчилося тим, що Лабазанов учинив заколот проти президента, дійшло навіть до стрілянини, під час якої загинув Русланів брат, і сухумський мафіозі втік у Надтеречний район, контрольований росія нами, втік із жадобою кровної помсти.

Пригрів Джохар гадюку на грудях, думав тепер Султан Чорний, бо чотки в руках Лаба занова, які він перебирав так незграбно, нага дували дохлу гадину. Вах, як не пощастило чеченцям із цими Русланами, думав Султан Чорний, - Руслан Лабазанов, Руслан Хасбу латов…

- То про що буде базар? - запитує Робін Ґуд, намотуючи «дохлу гадину» на великий палець, а Мовсар на мене киває, тут ось питан нячко в нашого друга до тебе, делікатне дуже питаннячко, не знаємо, з чого й почати, і я, щоб не сполохати його, почав з того, що пропала моя сестра, вдома усі хвилюються, а від неї ніякої звістки. Нам нічого не треба, нехай живе собі як хоче, тільки б знати, де вона і чи жива здорова.