Читать «Генерал Олександр Греків: військова діяльність і доля» онлайн - страница 34

Видання газети «Україна» було останньою значною справою Грекова. Про його подальші 36 років життя можна дізнатися виключно з кримінальної справи 1948–1949 рр. та власноручних спогадів. Отже, за твердженнями Олександра Петровича на допитах, наприкінці 1922 р. він опинився безробітним та без жодних засобів до існування. Становище 47-літнього генерала було не найкращим: він мешкав у колишній ворожій столиці переможеної під час Першої світової війни Австро-Угорскої імперії, переобтяженій безробітними військовими та урядовцями. Грекову довелося переїхати у передмістя Відня — Тулльнський район і взятися за сільське господарство.

8 років колишній генерал імператорської гвардії присвятив зовсім не аристократичним справам. Проте, сільське господарство виявилося неприбутковим і в 1930 р. Олександр Петрович повернувся до Відня, де 3 роки був безробітним, аж доки не влаштувався продавцем книжкового складу, що належав Товариству розповсюдження політико-економічних знань. Тут в 1934 р. з колишнім генералом встановила зв'язок російська білоемігрантська організація «Союз молодороссов», яка запропонувала йому співробітництво у своїх газетах «Молодоросская искра» та «Бодрость». Цим газетам Греків писав статті з різних українських тем, в яких, за його словами на допитах, завуальовано виправдовував ідею незалежності України. Керівники союзу почали вносити корективи у статті генерал, через що в 1938 р. він розірвав стосунки з «молодоросами».

Тоді ж Греків знов заприятелював з деякими українськими політичними діячами еміграції, а в 1939 р. став членом віденського відділу «Української громади» — організації, що об' єднувала всіх українців на території Третього Рейху. Проте, в цій організації він не відігравав значної ролі, та, за власним визнанням, був лише рядовим членом. У 1939 р. Олександр Петрович намагався створити власну організацію — «Українське козацтво», однак з цього нічого не вийшло. Під час війни у незначних справах громади він кілька разів їздив до Берліну, а наприкінці 1943 р. навіть написав листа Гітлеру, в якому просив взяти український рух під свою опіку. Але все це не мало жодних наслідків .

Напередодні закінчення Другої світової війни, побоюючись радянської влади, Греків прийняв австрійське громадянство. До того часу він вважався політичним емігрантом. Передбачливість Грекова щодо прийняття громадянства позбавила радянські органи держбезпеки можливості заарештувати його на законних підставах, тому колишнього генерала просто викрали.

Згаданий нами Михайло Сорока сидів згодом в одному бараку з привезеним до СРСР Грековим і чув від нього історію викрадення. Події виглядали так. Увечері 21 вересня 1948 р. Олександр Петрович повертався з роботи. Поруч із ним зупинилася машина, водій попросив показати, як проїхати до аеропорту. Їхати було по дорозі, тому генерал погодився сісти у машину й показати, як правильно їхати. Однак, коли він потрапив до авто, виявилося, що там були співробітники СМЕРШу.