Читать «Генерал Олександр Греків: військова діяльність і доля» онлайн - страница 33

У 20-30-ті рр. Галичина була наріжним каменем українсько-польских стосунків. Самостійникам було зрозуміло: якщо вони хочуть розраховувати на польську підтримку, то мають зректися Західної України. І вони пішли на цей крок вже через місяць після створення ради. 1 4 березня 1921 р. від імені Всеукраїнської національної ради Андрієвський, Макаренко та Греків оголосили свою скандальну заяву такого змісту:

«Зібрані представники українських партій та організацій, зваживши сучасний політичний мент, уважають конечним ухвалити слідуюче:

1. Уряд От. Петлюри в теперішнім його складі довів свою абсолютну неспосібність до здійснення національного відродження України і звільнення території від большевицької окупації.

2. Уряд От. Петлюри мусить бути змінений і поповнений елементами, які репрезентують українські сфери національні, політичні і демократичні.

3. Національний Український уряд повинен змагати до увільнення України від большевиків і анархії та установити в краю демократично- республіканську систему і суспільний лад.

4. Українська Народня Республіка повинна увійти в тісний союз військовий, політичний і економічний з Польщею і Францією.

5. Життєвим інтересом Української Республіки є сконсолідування і тривале існування Польської Держави.

6. Всі порозуміння і договори, підписані дотепер поміж Польщею та Україною, повинні зберегти свою силу і мусять бути поповнені новими трактатами, корисними для обох держав.

7. З погляду на те, що справа Сх. Галичини є внутрішньою справою Польської Республіки, Національний Український Уряд заявляє в цьому питанні своє цілковите незаінтересування.

8. Зєдинені українські міродайні кола національні, політичні і соціяльні повинні негайно звернутися до Держав Антанти з метою одержати од них допомогу і протекторат для України, окупованої большевиками.

За згідність: Власноручні підписи:

підполк. Чернушенко. Ген. Греков, Др. Андрієвський,

О. Макаренко

Відень, 14.03.1921».

Ця заява викликала хвилю обурення в галицькому середовищі. Вже за кілька днів з Всеукраїнської національної ради вийшла низка представників Галичини, а 23 квітня взагалі було оголошено про її розпуск. Звичайно, від самостійників відійшли і помірковані щодо пропольскої орієнтації гетьманці.

Після скандального розпаду ради ім'я Грекова було значно скомпрометоване. Однак, це ще не був остаточний удар по його репутації. За кілька тижнів після розпаду ради Олександру Петровичу було запропоновано видавати газету «Україна» українською та французькою мовою. Генерал погодився та очолив редакцію цього періодичного видання. Як виявилося, газету видавали не стільки французи, скільки поляки, оскільки вона несла суто пропольську інформацію. В українському середовищі газету вважали не інакше, як провокацією .

Газета «Україна» під редакцією О.Грекова виходила у Відні до осені 1922 р. Напевно, вона не виправдала сподівань поляків, а тому була закрита. Газетну естафету перебрав на себе колишній отаман армії УНР та один з керівників самостійників В.Оскілко. У Рівному він видавав пропольську газету «Дзвін», доки не був убитий бойовиками за наказом проводу Української військової організації.