Читать «Україна у революційну добу. Рік 1920» онлайн - страница 363

Член Комуністичної партії з 1891 р. В 1893 р. був заарештований і після ув'язнення у київській тюрмі висланий до Полтави, а згодом засланий на 5 років у Сольвичегодськ. З 1896 р. відбував заслання в м. Самарі. В 1900 р. — один із організаторів місцевої групи «іскрів- ців». В 1901 р. — член Тульського, 1902–1904 рр. — Київського комітетів РСДРП. Вів боротьбу з народниками, легальними марксистами, «економістами» тощо.

Після ІІ з'їзду РСДРП — більшовик. Влітку 1903 О. Шліхтер — один з організаторів і керівників страйкового руху в Києві. В лютому 1905 р. керував політичним страйком робітників і службовців Південно-Західної залізниці. В 1905 р. — голова 1-го і 2-го з'їздів Всеросійської спілки залізничників у Москві. О. Шліхтер — один з організаторів київської більшовицької групи «Вперед», за дорученням якої в жовтні 1905 р. керував загальним страйком і низкою революційних виступів у Києві. У наступні роки вів нелегальну роботу в Петербурзі та інших містах, працював у більшовицькій газеті «Пролетарий», друкувався в легальних більшовицьких періодичних виданнях, написав кілька політичних брошур.

У 1906 р. уповноважений ЦК РСДРП по керівництву Свеаборзьким повстанням. У 1907 р. за дорученням ЦК провадив роботу по підготовці V з'їзду РСДРП; делегат і секретар більшовицької фракції з'їзду. У 1907–1908 рр. — член Московського комітету РСДРП. В 1908 р. був заарештований і 1909 р. засланий до Сибіру, де продовжував вести нелегальну революційну, а також наукову роботу. Під час Першої світової війни займав інтернаціоналістську позицію, вів боротьбу проти оборонців.

Учасник Лютневої революції 1917 р., один з організаторів і член Красноярського губкому партії та Красноярського губвиконкому. Проводив партійну роботу в Петрограді. Делегат VI з'їзду РСДРП(б). Брав участь у підготовці збройного повстання в Москві, був членом міського військово-революційного комітету і комісаром продовольчих справ.

У 1917–1918 рр. — нарком землеробства, нарком продовольчих справ РСФРР, надзвичайний комісар продовольчих справ у Сибіру, Тульській та інших губерніях. В 1919 р. — нарком продовольчих справ радянської України. В 1920 р. — голова Тамбовського губвиконкому. Активний учасник громадянської війни.

В 1921-27 рр. — на дипломатичній роботі: голова Російсько-Фінляндської комісії щодо дотримання умов мирного договору (1921–1922 рр.), повпред і торгпред РСФРР і радянської України в Австрії (1922–1923 рр.), уповноважений Наркомату іноземних справ по УСРР і член колегії Наркомату іноземних справ СРСР (1923–1927 рр.). Одночасно (1924–1927 рр.) — ректор Комуністичного університету ім. Артема в м. Харкові, де читав лекції з історії партії. В 1927–1929 рр. — нарком землеробства УСРР, один з ініціаторів створення радгоспних машинно-тракторних колон і станцій.

З 1928 р. — академік, потім віце-президент АН УРСР. Голова Ради з вивчення продуктивних сил при АН УРСР. З 1930 р. О. Шліхтер — директор Українського інституту марксизму-ленінізму, потім президент Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів. Брав активну участь у боротьбі проти троцькістів та інших течій у ВКП(б). Делегат XIV–XVII з'їздів ВКП(б). Делегат V конгресу Комінтерну. Делегат Vm конференції та ІХ-ХІІІ з'їздів КП(б)У, на яких був обраний членом ЦК КП(б)У В 1926–1937 рр. — кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У Був членом ВЦВК кількох скликань, ЦВК СРСР усіх скликань, двічі обирався кандидатом у члени Президії ЦВК СРСР. З 1923 р. — член Президії ЦВК УРСР усіх скликань. О. Шліхтер — автор багатьох економічних, історичних і публіцистичних праць.