Читать «Україна у революційну добу. Рік 1920» онлайн - страница 365

10

АРШИНОВ (Марін) Петро (1887–1938) — учасник анархістського руху в Україні й Росії, учасник махновського повстанського руху. Народився у Катеринославі в сім'ї робітника. За фахом слюсар. З 1904 р. — учасник революційного руху.

З 1905 р. — член РСДРП, згодом переходить до анархістської організації в Катеринославі.

У 1907 р. був схоплений царською поліцією й за участь у терористичній діяльності засуджений до страти. Здійснивши втечу з в'язниці, виїхав до Франції.

У 1909 р. нелегально повернувся до Росії, де продовжував революційну діяльність. У 1910 р. заарештований і засуджений до каторги, яку відбував у Московській Бутирській в'язниці. Після Лютневої революції 1917 р. звільнений.

У 1917 р. — член редколегії московського анархістського часопису «Анархія», організатор Московської федерації анархістських груп. У квітні 1919 р. переїхав до України й оселився при штабі анархістських військових формувань Н. Махна.

У 1919–1920 рр. — редактор офіційного друкованого органу махновської армії «Шлях до Свободи», керівник культурно-просвітницького відділу штабу Махна. Після розгрому махновщини більшовиками влітку 1921 р. нелегально оселився в Україні, згодом виїхав до Москви. З 1922 р. — на еміграції в Німеччині, Франції. У 1930-х рр. повернувся до СРСР. Репресований радянською владою.

11

ТЮТЮННИК Юрій Никифоровым (20.IV.1891 р., с. Будища Звенигородського повіту Київської губ. — 1929 р., Харків) — військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. У роки Першої світової війни перебував на фронті, одержав офіцерський чин поручика.

Після утворення Центральної Ради став активним діячем національного руху в російській армії. Один з організаторів українського полку ім. П. Дорошенка у Сімферополі. Взяв участь у роботі ІІ Всеукраїнського Військового з'їзду. У липні обраний членом Центральної Ради. Восени 1917 р. організував у Звенигороді Кіш Вільного Козацтва. Став його отаманом.

Під час Гетьманату деякий час перебував у в'язниці. Учасник протигетьманського повстання.

З січня 1919 р. — учавник повстанського руху проти Директорії на Київщині. З лютого 1919 р. — у штабі військ отамана М. Григор'єва, які перейшли на бік більшовиків. У грудні 1919 р. Ю. Тютюнник став помічником командувача Армії УНР. Иому присвоєно звання генерал-хорунжого.

Після інтернування українських частин у Польщі Ю. Тютюнник влітку і восени 1921 р. готував Другий Зимовий похід на територію України, створивши у Львові повстансько-прартизанський штаб. Операцію було здійснено у листопаді 1921 р., однак вона закінчилася поразкою.

У кінці 1923 Ю. Тютюнник повернувся в Україну. Поселився у Харкові, тодішній столиці, отримав посаду викладача тактики і стратегії у Харківській школі червоних старшин, написав спогади про Зимовий похід, кілька кіносценаріїв, працював редактором художніх фільмів, навіть зіграв роль самого себе у одному з фільмів. Ю. Тютюнник залишив низку спогадів (під псевдонімом Г. Юртик), надрукованих у Літературно-Науковому Віснику і «Заграві», політично-військових нарисів «Зимовий похід 1919–1920 рр.», — Коломия, 1923; книги «З поляками проти Вкраїни», — Х., 1924, «Революційна стихія», — Львів, 1937.