Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 267

Загальний наступ об'єднаних українських армій розпочався 14 серпня. Просуваючись вперед з незначними втратами, 17 серпня група полковника Вольфа зосередилася в районі Полонне-Миро- піль. Їй вдалося уникнути зіткнення з поляками під Шепетівкою: внаслідок переговорів В. Тютюнника зі штабом польських військ між ними і Січовими стрільцями була проведена демаркаційна лінія. Завдяки вдалій координації дій, галицькі і наддніпрянські частини в цих боях досягли значних успіхів. Зокрема, за підтримкою бронепотягу «Вільна Україна» на станції Великі Пузирьки вони захопили в полон загін особливого призначення 2-го радянського полку та багато зброї, а в районі Полонного полонили 400 червоноармійців і здобули багато кулеметів.

За наказом Штабу Головного отамана 18 серпня II галицький корпус виступив двома колонами на Житомир. Через пошкодження телефонного зв'язку його війська просувалися доволі повільно, але 21 серпня майже без бою ввійшли до міста, яке щойно залишила червоноармійська залога (1,8 тис. бійців). Завдяки незграбності українських частин вона встигла вивести великі запаси майна.

Долаючи слабкий опір противника, протягом 14–16 серпня Центральна група просувалася вздовж залізничних ліній Козятин- Бердичів та Шепетівка-Умань. Найбільшим її успіхом у цей час стало захоплення Калинівки, куди ворог стягнув великі сили, намагаючись тут закріпитися. Доволі швидке наближення до Києва I і III галицьких корпусів значною мірою завдячувалося вдалим діям Запорізької групи, що наступала широким фронтом. Комбінованим ударом 18 серпня війська цих підрозділів оволоділи Козятином, де червоноармійці зазнали значних втрат. У місті також був роззброєний угорський загін (1 тис. вояків). Наступного дня, 19 серпня, українські війська ввійшли до Бердичева. Протягом цих шестиденних боїв вони захопили п'ять панцерників, 11 гармат, 50 кулеметів, тисячу вагонів з майном1, хоча основну частину зброї і техніки ворогові вдавалося вивезти.

Східна наступальна група внаслідок успішного тижневого походу 19 серпня вийшла на лінію Христинівка-Умань. Значну підтримку їй надавали чисельні групи повстанців, серед яких найбільшою войовничістю відзначався загін отамана Зеленого, який зріс до 2,5 тис. вояків.

На вапнярському напрямку у скрутному становищі опинилася 3-я дивізія полковника Удовиченка (2,5 тис. багнетів і шабель, 18 гармат). Тут їй протистояла 45-а радянська дивізія (4,6 тис. вояків, 15 гармат, 7 панцерників), що постійно отримувала свіже поповнення. За таких обставин українські війська були змушені здати щойно захоплені Бірзулу, Рудки, а відтак і Крижопіль, але з прибуттям 19 серпня 11-ї галицької бригади ці населенні пункти були відвойовані.

Таким чином, на 20–21 серпня 1919 р. перший етап наступальної операції на Київ було завершено. Його важливим наслідком стало піднесення морально-бойового духу в українських військах, а також покращання їх матеріально-технічного становища завдяки захопленим трофеям. Відступаючим на Київ і Коростень частинам Червоної армії не вдалося сконцентрувати сили, щоб організувати довготривалий захист.