Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 266

Для оперативно-тактичного забезпечення київської операції було створено три головні ударні армійські групи. Найпотужніша — Середня (Центральна) група, що складалася з I i II галицьких корпусів та Запорізького з'єднання, під командою генерала А. Кравса, спрямовувалася на захоплення столиці.

На її лівому крилі, під командою полковника А. Вольфа діяла Північна група (II галицький корпус і Корпус Січових стрільців). Східна група, до якої, крім Запорозької дивізії та Січових стрільців, увійшли всі інші наддніпрянські частини та 11-а галицька бригада, мала просуватися на одеському напрямку.

Відведення Галицькій армії вирішальної ролі у наступальній операції на Київ, а також збільшення впливів генерала В. Курмановича на керівництво оперативними справами викликало відкрите невдоволення з боку наддніпрянських урядових, особливо військових кіл. Зокрема, І. Мазепа такі рішення вищого командування вважав «великою помилкою». Все це у вирішальний для Української революції момент загрожувало черговим загостренням внутрішніх суперечностей в українському соборницькому русі.

На основних стратегічних напрямках співвідношення сил було різним. Зокрема, на київському напрямку українським військам, що мали 30 тис. вояків, 260 гармат, 700 кулеметів, протистояли значно слабші частини Червоної армії. За таких обставин вирішального значення набувала швидкість наступу. Слід було діяти настільки блискавично, щоб противник не встиг отримати допомогу.

Зовсім іншою була ситуація на одеському напрямку, де проти Східної групи (8 тис. піхоти і кавалерії) стояли у 2,5 раза чисельніші радянські дивізії. В резерві українського війська залишалася найбоєздатніша бригада УСС (2 тис. крісів).

У наказі Штабу Головного Отамана від 12 серпня 1919 р. наголошувалося на необхідності «звільнити Правобережжя від більшовиків раніше, ніж наспіють нові ворожі сили». Протягом двох наступних днів частини I i II галицьких корпусів зосередилися в районі Вінниці, на їх східному крилі розташувалася Запорізька група. Війська Північної групи 13 серпня захопили Остропіль, а потім вдарили на Старокостянтинів, де захопили 200 полонених і велику військову здобич. В цих боях відзначилася 7-ма галицька бригада полковника А. Бізанца. Відтак Січові стрільці, дві галицькі бригади та повстанські загони розмістилися навколо Старокостянтинова. Проте загальна передислокація українських військ невиправдано затягнулася аж до 17 серпня, що негативно позначилося на проведенні першого етапу київської операції.