Читать «Україна у революційну добу. Рік 1918» онлайн - страница 243

Цілеспрямовану діяльність щодо організації військових сил ЗУНР започаткувала нарада УГВК 4 листопада, де Д. Вітовський висунув проект створення української національної армії, основою якої мали стати УСС. Першою в її структурі була сформована Начальна Команда — так з 8 листопада стала називатися Українська генеральна військова команда. Головним завданням цього найвищого командного органу, який, до речі, мав ті ж самі функції, що й штаб Дієвої армії УНР, було військово-стратегічне керівництво та організація фронту і прифронтової лінії. На чолі армії стояв Начальний Вождь (командувач), який призначався

УНРадою і відповідав перед нею, його помічник — начальник булави (начальник генерального штабу) — керував оперативним плануванням військових дій. До складу Начальної Команди також входили начальник оперативного відділу та референти з артилерії, амуніції, зв'язку, розвідки, харчування, санітарії, жандармерії, обозу й ін.

Тимчасом 9 листопада 1918 р. було складено уряд — Державний Секретаріат: Президія (голова) і фінансові справи — К.Левицький, внутрішні справи — Л.Цегельський, закордонні — В.Панейко, судові — С.Голубович, віросповідні і шкільні — О.Барвінський, військові — Д.Вітовський, земельні — С.Баран, торгівля і промисел — Я.Литвинович, публічні роботи — І.Макух, праця і суспільна опіка — А.Чернецький, здоров’я — І.Куровець, шляхи — І.Мирон, пошта і телеграф — О.Пісецький, харчові — С.Федак.

Отже партійний склад виявився таким: націонал-демократів — 8, радикалів — 2, соціал-демократів — 1, християнський суспільник — 1. 13 листопада УНРада ухвалила „Тимчасовий закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії”, в якому було вказано назву держави — Західно-Українська Народна Республіка, межі її, державне заступництво, герб і прапор. 16 листопада видано закон про адміністрацію, 19 листопада — про судівництво.

Першим керівником Державного секретаріату військових справ (ДСВС) став той же Д. Вітовський, піднесений до рангу полковника.

Офіційним днем народження Галицької армії можна

вважати 13 листопада 1918 р., коли УНРада ухвалила „Тимчасовий основний закон”, який декларував конституційні основи новоствореної держави та закріплював за нею назву „Західно-Українська Народна Республіка” (ЗУНР). Прийнятий того ж дня пакет законів визначав принципи військового будівництва.

Створення збройних сил ЗУНР розгорталося паралельно з організацією центральних і місцевих органів державної влади та управління. їхнім ядром стала формація Українського січового стрілецтва, а подальша розбудова мала відбуватися передусім за рахунок реформування українських підрозділів австрійської армії, що брали участь у листопадових подіях. Переконавшись на досвіді Центральної Ради, що на „добровільно-вербувальних” принципах можна створити лише напівпартизанські з'єднання з невисоким рівнем боєздатності й дисципліни, військове та політичне керівництво ЗУНР почало шукати такі засади, які б забезпечували існування професійного регулярного війська.