Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 162

В чому ж тюремність?

У всьому!

А насамперед в тому, що люди прийняли в'язничність за норму.

Прийняли.

Отже, ніхто не мислить про втечу, про вихід, про ісход.

А Христос, якому ми нібито поклоняємося, у перших проповідях своїх твердив суворо й безкомпромісно: «Пізнайте правду (істину) і правда звільнить вас».

Звільнить. Отже, є звідки звільняти. Отже, людина у в'язниці, у неволі. Байдуже, як ми називаємо принцип неволі — Сатаною, гравітацією, законами природи, соціальною несправедливістю, спотвореним уявленням про Світобудову, — Дух Божий вустами Христа прорік, що пора звільнитися і вертатися до Рідного Дому.

Христос — Визволитель. Отже, він знає шлях?

Безумовно. Недарма ж Сказав: «Я єсмь Путь, Істина й Життя».

Які дивні, які таємничі Слова! Чому священнослужителі не замисляться над ними? В них не теологічна умовність, а просте, найпростіше визначення Суті Сина Божого — Сина Людського. Путь, як вічний Політ, прагнення. Куди? До Істини, до Правди, бо Істина, Правда — у Батька, у Бога. Що ж ми будемо мати, якщо рушимо за Ним і осягнемо Правду?

Увійдемо в Дім Життя. Вічного Життя, бо Путь, рух, Прагнення невмирущі.

Гляньте вночі на безмір Дивокола, на Зоряні Глибини. Нам заповідано Царство Небесне. Хіба ж можна спаплюжити таке Диво своєю жадобою, ницістю й мізерними бажаннями? Та суть в тім, що нам той Скарб неприступний, якщо не оволодіємо Силою. Адже так Заповів Люблячий Учитель! «Царство Небесне силою береться!» Не насилля, а — СИЛА. її дарує лише повнота Знання й Любові.

А Знання й Любов оберігаються Сином Людським для Суджених Птахів Зоряного Польоту.

Отже, як би ми не вертілися у пекельних глибинах земної псевдоісторії, доведеться повертатися до Христа, до Його таємничої Місії.

Хто збагнув ту Місію? Хто може назватися Вартовим Тайни Христа? Хто відає, що насправді відбулося при Тайній Вечері? Що шукали роки й віки лицарі Короля Яр-Тура, намагаючись утвердити на Землі Круглий Стіл Братерства Вогнів Христа, щоб навіки вічні осягнути казковою Чашею Грааля і прилучитися до Невмирущості Сина Божого?!

Ми будемо крок за кроком наближатися до відповіді на ці хвилюючі запитання. Але які блукання довелося пройти Шукачеві, скільки потворних масок зірвати в собі й зокола, доки Воля Сина Людського стала моєю волею…

* * *

Небо, як нива, Зорі, мов зерна, Радує дивом Простір химерний… Що там, в безодні, Всіяній чудом? Все, що завгодно, Стукає в грудях. Стукає серце В ребра темниці, Ніби відерце В диво-криниці. Вирватись хоче В ирій далекий, В буряні ночі, В зоряний клекіт. Так воно й буде. Так воно й сниться! Землю розбудить Казка — зірниця…

Ще коли я був дитиною, у нас на божниці з'явилася дивна ікона (не відаю, де її придбала матінка). Це був Образ Діви Марії, проте такого я більше ніде не зустрічав. Виконаний у жовто-блакитних барвах. Напис: «Млекопитательница». Пречиста годує груддю Сина Божого. Коротше, я тоді зустрівся з Небесною Годувальницею, хоч втаємничений зміст події осягнув може, лише тепер, коли пишу ці спогади.