Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 160
Олесь Бердник
Хтось хоче правди. Хтось імлою обману намагається згасити навіть її проблиски, відверто й жорстоко здіймаючи покривало брехні перед очима дрімаючого людства.
Тепер уже ясно, що визначальний бій вирує не довкола проблем економіки чи енергетики, а програмується з Психосфери, де з прадавності сформовано суперпотужний форпост богів та демонів усіх віків та народів.
Щирий аналіз показує, що всі вони, всі без винятку, не поворухнули жодним пальцем, щоб визволити людей із неуцтва, злиднів, смертей та лихоліть. Навпаки, все робили для того, щоб людство не вирвалося з-під жорстокої божественної опіки.
«Люди стануть рівні богам», — сказано у «Авесті», священній книзі зороастрійців-огнепоклонників.
Який чарівний заповіт! Він громово підтверджений Христом: «Царство Небесне внутрі вас». І ще: «Ви — боги!»
Звідки ж такий жорстокий присуд у третій главі Біблії — Святої Книги християн та юдеів? Пам'ятаєте?
«І сказав Господь Бог: — Оце людина стала, як один із Нас, знаючи добро й зло. Тож тепер, аби вона не простягла своєї руки й не взяла ще й з Дерева Життя, а з'ївши, не стала жити вічно!
Тому вигнав Господь Бог людину з Едемського саду порати землю, з якої вона створена. І вигнав він Адама й поставив на сході від Едему херувима з полум'яним кружляючим мечем, щоб стерегти шлях до Дерева Життя…»
Ось так! Дивний присуд, дивна логіка. Якщо людина стала подібна до богів — що ж тут поганого? Хіба не сказано в першій главі: за Образом і Подобою Божою сотворено людину? А коли вона, справді, дорівнялася до Творців, тоді надходить прямо протилежний присуд — прокляття й вигнання, перетворення потенційно безсмертних істот у біологічних кузьок, які впродовж тисячоліть будуть лише угноювати розтерзану, залиту кров'ю землю.
Виникає слушне запитання: отже, ВІЧНЕ ЖИТТЯ не є прерогативою богів? І його можна осягнути, з'ївши певний плід з Дерева Життя? А Господь Бог ревниво не дозволяє дітям Адамовим стати безсмертними?!
Тут загадка. Логічна така заборона лише в тому випадку, коли від пробудження вічних СИЛ Адама залежить буття «Господа». Отже, він є ментальний образ, і коли Адам (людство) набере сили, умовний, ревнивий образ щезне, пропаде.
В свідомості клекоче тривожне запитання: — А як же Христос? Син Бога, Вісник Любові! Невже й Він має той же знак на чолі — знак жорстокості, байдужості та обману?
Саме про Нього — ці мої роздуми, що народжувалися в тяжких духовних боріннях. Тайна Христа полонила мене від дитинства і не відпускає досі, а веде далі й далі до нових обріїв, за якими — я це твердо знаю! — відкриється казковий смисл і невимовна суть всіх наших мук та віковічних пошуків…
