Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 140

Зустріч дев'ята

Співає Василь Литвин:

Пробігають роки. Пролітають віки.

— Піднімайте вітрила! — лунають кличі.

Та даремно готують похід вояки,

Іржавіють у піхвах двосічні мечі.

Поривається в даль, ніби птах, корабель,

Та даремні зусилля, бо сто якорів

Не пускають його від затишних осель

В таємничі краї, на роздолля вітрів.

І радіють боги, і дзвенять ланцюги,

І титани заснули в страшній глибині,

А тому, хто дрімає, нащо вороги?

Сам собі він мурує темницю у сні!

І любов, і добро, і свобода — слова,

Із яких якорі нам кувала пітьма.

Хіба хоче імен сила Духу жива?

Хто вона, і нащо — буря знає сама!

Хати ветхі змете урагану рука,

Якщо навіть вони мають ім'я святе,

А того, хто проснувсь, — вже ніщо не зляка,

Бо віднині вже він сам у себе росте,

Бо усі кораблі, і дороги, й мости,

І пісенного поклику огненний дзвін,

І казкові краї, й зореносні світи,

І походи до них — то все він, лише ВІН!..

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

«А того, хто проснувсь, вже ніщо не зляка, бо віднині вже він сам у себе росте…» Це древній Заповіт Будди. Це древній Заповіт Христа і всіх Великих Учителів. Доки ми перебуваємо уві сні, світ буде темницею. Як тільки ми пробуджуємося, ми вже шукаємо дорогу до визволення.

Сьогодні я повторю, і для тих, хто був весь час, і для тих, хто прийшов вперше, основні тези нашої ідеї зоряного сталкінгу, пошуку виходу із світового інферно.

У Середньовіччі наші предки зображували світ у вигляді багатьох кругів. Це, власне, і були кола Дантового пекла. Люди вважали, що це десь під землею, у палаючому центрі Землі. Насправді так зване «пекло» — це наше буття, наша ноосфера, наша вічна внутрішня, духовна мука.

У природі немає того, що ми називаємо «муками», того, що називають «темними силами». Природа цього не знає! Вона сама є Дух Життя. А всі перепади сил, «світлих» і «темних», — все це породжено вже в ноосфері Людства, в духосфері.

Недавно в пресі пройшло цікаве повідомлення західних астрофізиків. Учені, здійснивши практичні дослідження неба, довколишнього простору, з допомогою теоретичних розрахунків отримали дивовижні факти. Виявляється, усі зорі і галактики, вся та речовина, яку ми досліджуємо, складає лише один відсоток справжньої маси. Разом з тим, дослідження гравіометрів та інших апаратів показують, що ми знаходимося під впливом вражаючої гравітаційної маси. Уявіть собі: дев'яносто дев'ять відсотків гравітаційної маси, місцезнаходження якої не можна відслідкувати! Таке враження, що вона ніби звідусіль нас оточує. Сам Всесвіт дає оцей дивовижний феномен.

Тобто, теоретичний висновок підтверджує те, що ми казали вже в першу нашу зустріч: ми знаходимося в надрах грандіозного пекла, величезної капсули. Всесвіт, який ми бачимо нібито як безкінечний, насправді є міхуром. Ми можемо називати такі цифри, як десятки мільярдів світлових років чи парсеків, — це не має значення! Для Всесвіту не має значення, чи то маленька елементарна частка, чи то мільярди світлових років. Це ми самі, суб'єктивним сприйняттям сконструювали для себе такий світ. А суть цього колапсу в тому, що це наша замкнутість, наше внутрішнє пекло.