Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 138

Якщо ми нашу думку починаємо накачувати на орбіту високого мислення, то здійснюється стрибок, міняється сама характеристика нашого життя. Звільнена думка стає оцією вогняною Птахою. Вона тоді зливається із Першосубстанцією, стає ПТАХОМ СВОБОДИ і несе нас, бо тіло — це не ми, тіло — це і є та Першо-субстанція, монада, яка подарована нам самим Батьком Небесним. І коли ця монада і наші вищі принципи зливаються з Птахом Радості навіки, ми покидаємо темницю і відлітаємо у Свободу.

Ми утворені еманаціями Орла, як його називають маги в Центральній Америці. Ми його називаємо інакше: це є грандіозна капсула, утворена Чорною Дірою. Ми говорили, починаючи з перших лекцій, що ми знаходимося в грандіозній Космічній матці. На плані звичайного сприйняття — це тюремне веретено вражаючого масштабу, на плані духовному — можливість нового Народження. Чим сильніший прес яйця, в якому ми знаходимось, тим сильнішу потенцію треба проявити для того, щоб прорвати, проламати його.

До речі, сьогодні в нас на зустрічі присутній новий друг, бард із Донеччини Сергій Сольоний. Він зараз і заспіває пісню про те, як треба долати перешкоди.

Звучить пісня:

Всьому наперекір, усім наперекір Летіти в ніч, Зірвати сітку снів, вдихнути сяйво зір, Почути їхню річ! Про що вони дзвенять, про що мовчать вони Віки, віки? Що сіється вночі на зоряні лани? Людські думки! О розуме їдкий, о розуме хисткий! Не сій же зла, Щоб в зоряні жнива, у день отой святий Любов цвіла! Всьому наперекір, лиш правдою засій Той дивосвіт, Крізь громи катівень, крізь пекла буревій Спіши в політ! Усім наперекір, всьому наперекір Будуй мости! Одна нога в пітьмі, а друга — поміж зір… То будеш ти!

Запитання:

Ми не з самого початку ходимо на лекції, тому скажіть, хто для вас Христос: Учитель чи Син Божий, єдиносущний Батькові? Чи не вважаєте ви, що в Біблії вже вказаний шлях духовного прориву і найкраще, що ми можемо зробити, — це прийняти Христа у своє серце і піти з Ним і за Ним? Чи не буде гординею з нашого боку надіятись на себе, на свої особисті вчинки? І чи не буде очищення благодаттю Божою тим розривом із тілесністю, про який ви кажете?

О. Б.:

Не можна подарувати людині звільнення. Людина повинна піднятись до цього.

Тепер щодо першого запитання. Видно, автор записки — дуже віруюча людина. Але ми не можемо тут ставати в позицію святих отців, які скубли бороди один одному на своїх соборах, щоб визначити: єдиносущний, єдиноутробний чи ні… Це безпредметні схоластичні речі!

Христос — і Учитель, і Син Божий. Він сам себе так називає-Учитель. Більше того, Він каже: «Не називайте нікого учителем і наставником, бо є один у вас Учитель і Наставник — Христос». Разом з тим, Він не один раз підкреслює, що кожен може те ж саме зробити, що і Він. І навіть більше! Тоді, коли відкриється серце, і поселиться Батько і Син Божий у серці. Що це означає? Він якраз і закликає, і в молитві своїй каже: «Отче Небесний, дай і тим, кого Я оберу, щоб були вони там, де Ми».