Читать «Юпітер з павою» онлайн - страница 97

— Прошу… Ну і що ж було далі?

— Сталося так, як бажав Шимандл… Я познайомилася з молодим офіцером. Того вечора ми багато танцювали, я пересіла за столик льотчика, а вночі він провів мене додому. Це був… Зденек Матоуш. Я одразу відчула, що Зденек у моїх руках. Він був запальний, трохи легковажний… але загалом дуже милий хлопець. Я ніколи не думала, що… ніколи не припускала, о боже!..

— Ярушко, допоможіть пані Вагантовій! Може, вип'єте кави?

— Ні, ні, дякую! Пробачте. Ми кілька разів зустрілися з Матоушем, а згодом я запросила його до себе і… завдання Шимандла виконала. Про це я повідомила дядечка. Він був задоволений і сказав, щоб наступного, вечора я прийшла до нього. У Богуміла сидів Їрка, Іржі Шимандл, мій двоюрідний брат, і сивий пан, доктор Коржан. Дядечко попередив, що ми зустрічаємося востаннє і в майбутньому, коли він щось потребуватиме, я дістану повідомлення іншим шляхом. Він знову дав мені близько двох тисяч крон і повідомив, що час від часу до мене заходитиме доктор Коржан, щоб приймати якісь сигнали. Я не розуміла, як усе буде здійснюватися, але мені ніхто не пояснював. Вони наказали, доки Коржан перебуватиме в моїй квартирі, не виходити з ванної кімнати. А потім… потім Шимандл сказав, що я маю робити із Зденеком Матоушем…

— Вам погано? Може, ви хочете відпочити?

— Краще… краще не треба. Хай вже швидше закінчу, лишилося небагато. Дядечко сказав, що надпоручик Зденек Матоуш — льотчик-винищувач на реактивному літаку. І я повинна, використовуючи свій вплив, умовити його перелетіти на машині у Західну Німеччину. На цих машинах є, мовляв, якийсь новий винахід, якесь важливе удосконалення. А головне, це величезної ваги політична акція, що матиме великий розголос у світі. Богуміл дав мені записку з назвою аеродрому, де Матоуш після перельоту мав сісти… Я злякалася цього завдання. Воно мені здалося нездійсненним. Але дядечко запевнив, що мені допоможе умовити Матоуша якийсь його родич. І нарешті я дістала наказ повідомити дядечка про наступне побачення із Зденеком у моїй квартирі. Але перед тим мала сховати у ванній Іржі Шимандла. Я не розуміла, навіщо все це, аж поки Богуміл не намовив мене скомпрометувати Матоуша.

Мені стало страшно. Але я вже безвільно пливла за течією… Все сталося за планом. Через кілька днів старий приніс фотографії, які зробив молодший Шимандл, сидячи у ванній. Я мусила використати їх для того, щоб «переконати» Зденека Матоуша. «Матоуш одружений, — казав Богуміл, — і коли ці фото попадуть до рук начальства, то Зденека можуть розжалувати і навіть арештувати. Водночас я мала пообіцяти, що за переліт він одержить десять тисяч доларів і дозвіл жити в тій країні, яку обере.

Вечір, коли я розкрила свої карти, був жахливий. Спочатку Зденек не розумів, про що йдеться, потім розпалився, оскаженів і хотів піти. Мені було соромно показувати фото, і я тільки сказала, що його вб'ють, коли він відмовиться. На обміркування дала три дні. Через деякий час Шимандл зустрівся з Матоушем. Очевидно, під час цього побачення Шимандл виперся з фотографіями, бо, прийшовши до мене, Зденек влаштував страшенний скандал. Він дорікав, погрожував, просив і… навіть плакав.