Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 69
Марина Соколян
- Памело! - я підійшла до прилавку і нагло обіперлася на загорожу. Загорожа почала завалюватися, тож я надбала більш пристойної пози, - Як справи?
- Дідькова робота, - прохрипіла вона, - ще трохи цього чілі і я вже сміливо зможу назвати себе “жінка з перчинкою”.
- Е-е, а хочеш трохи перепочити? Розкажеш, що та як.
- Та залюбки! Тільки ж мені відійти не можна.
- А ось, поставити цього хлопця, хай пороздає, це ж просто.
- Ну-у…
- Бішопе, ходіть сюди. Памело, позич йому свій рекламний балахон. О, яка краса!
Пан Теодор у жовтенькому халатику в червоні кугутики на голе тіло і кепці виглядав, як соліст стриптизу для маразматичних бабусь. Ну, нічого, праця облагороджує.
Ми відійшли від павільйону потеревенити; у перспективі Бішоп виглядав не надто схожим на себе. Чудово. Ведучи світську бесіду про різні надважливі справи, як то екстравагантні рецепти яєчні, де добре роблять педикюр і “які всі чоловіки козли”, я щомиті озиралася, чекаючи на шпиків. І ось вони, нарешті - розхристані, захекані, із вселенським сумом у очах. Вони відразу ж почали метатися між прилавками з товаром, гарячими східняками, що смажили запашну конятину на свині шашлики, різними принадами, як то розважальні поїздки на кульгавих понях, та тепленьке і ріденьке пивце на розлив.
Так, серед них і давній наш знайомий, булькатий, що вистежив нас у Манівцях!
- О, дивися, - проказала Памела, - он і новий бойфренд Бети!
На мій неабиякий подив вона вказала саме на булькатого. Нічого собі!
- А хто він? - симулюючи дипломатичне зацікавлення запитала я.
- Він? Хоч і не красень, так перспективний жених. Він же вивчає Розбазарну Економіку, а ти знаєш, як зараз урядові не вистачає таких спеціалістів. Навіть спеціальну програму запровадили…
Я прослідкувала очами за траєкторією пересування прискіпливої уваги дупівців. Ось наближаються до “Плямки”… Чи пізнають? Ні, пронесло, як фанеру над центром грасованої кутюр.
- Перепрошую, яку програму?
- Так же ж стажування. В усяких дорадчих установах.
- Ну-ну, наприклад?
- Ну, Королівська Рада з Приховування Боргів за Чорну та Білу Енергетику, там, Рада з Підвищення Ефективності Компіляції Державного Бюджету, ну, Консультативна Рада з Іноземних Інвестицій…
- Іноземних інвестицій… А часом булька… себто, Бетин бойфренд не звідти?
- Та наче, схоже, там і працює.
- Ага.
Це в мене викликало деякі асоціації. Але тут потрібна порада прямого Бішопового (клятий двурушник!) начальства. Хоч-не хоч, а треба повертатися до божевільні.
… ХХІХ…
Після того, як я розповіла Ап-Перкотові про свої здогадки, він сів писати рапорт, а я, прислухаючись до знайомого булькотіння у шлунку, з’ясувала, що другу добу живлюся лише віртуальним харчем. Картаючи себе за цей злочин проти особистості, я влаштувала собі перерву на сніданок, обід, вечерю та опівнічний фуршет. Закінчили ми приблизно одночасно, з чим нас і можна було привітати. Перечитуючи, Ап-Перкот дорікнув своїм нотаткам “чом ви с-стали на папері сумними рядками?” і пішов доповідати, взявши з собою Бішопа.