Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 60

- Так що ж робити? Мені перерахувати зовнішній борг Яснізорії з урахуванням індексації? Чи оцінити відстань до світлого майбутнього у кроках моєї кульгавої тітки?

- Порахуйте краще, скільки раз вас посилали на фіг, і як зміниться це число в умовах половинної гравітації.

Бішоп відволікся на медитацію. Тільки-но я почала вникати в його відчуття, як він знову повернувся.

- А ти обіцяєш…?

- Що ще?

- Не допустити тілесного і морального псування…

- Вашого стрункого, гарного і ніжного тіла? Заспокойтесь, ви у нас цінна сімейна власність. Жартую, жартую, Теодоре, не ображайтесь на глупого суккуба.

Зі скептичним “ну-ну” він нарешті затих. І я у буквальному смислі відчула себе ним. Що тут сказати? Ніяких неприємних вражень, крім того, що боліли руки, жорстоко скручені за спиною та свербіли п’яти, які стояли на гарячому вугіллі. Вугілля, правда, вже встигло охолонути. Що вдієш, зараз у Яснізорії неопалювальний сезон.

“Ну що, - прошепотіла я низьким Бішоповим голосом, - заграймо!”

- Діти мої, - розпочала я, - не треба мені брюссельської капусти, послухайте краще, що я вам розкажу.

- О, - зрадів інквізитор, - ну нарешті ти порозумнішав. Давай викладай всі імена, паролі, явки!

Дивно, подумала я, що вони хочуть дізнатися? Наскільки я пам’ятаю, Бішоп же наче не шпійон.

- Сто років тому великий державець, гордий профіль якого ще й досі прикрашає одногрошові монети, підписав прокламацію Емансипації нечистої сили. Цей пам’ятний декрет дав надію мільйонам, що страждали від прокляття несправедливості. Пройшло сторіччя - і що? Нещасні демони, яких зневажливо називають “чорні”, ще й досі не звільнені від кайданів сагрегації і дискримінації.

З цими словами я звільнила руки від мотузки. Це вдалося мені надзвичайно легко, і я тільки здивувалася, як це Бішоп раніше до цього не додумався.

- Час уже звільнитися від мороку несправедливості і відкрити двері нових можливостей для всіх дітей Божих. Час підняти націю з гримучого піску несправедливості до граніту рівності і братерства. В цьому безпросвітному відчаї, я все ж зберігаю мрію про те, що люди зрозуміють - ми всі були створені рівними.

Я мрію про те, що демони зможуть залишити свої гетто і без остраху збиратися на шабаші для святкування національних свят.

Я мрію про те, що королівська гвардія не збиватиме з самострілів стареньких, що здійснюють чартерні перельоти нічною порою.

Я мрію про те, що договори про купівлю-продаж душі набудуть законної сили, і від нас не будуть відхрещуватися, коли ми прийдемо за платнею.

Я мрію про те, що люди не будуть судити наші вчинки за кольором очей чи за наявністю тіні.

Я мрію про те, що інквізиція не катуватиме тих, хто має крихту співчуття до знедолених!

Я мрію про це сьогодні!

Інквізитори перезирнулися.

- Степанич, клич Ескулапа! - прохрипів чоловік у кашкеті.

- Ескулап у запої, - відповів дідок.