Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 4

- Абсолютно. Ідеально.

- Ну от і добре. Дивіться ж, ви мені пообіцяли.

Отримавши жаданий розчерк у заліковці, я вискочила геть. Ну все, з мене досить!

…ІІІ…

Я пішла, гучно грюкнувши дверима. Правда, гучності звуку вдалося досягти тільки з третього разу. Колись будівля, де розташований наш Університет, належала королівській в'язниці, і двері тут таки солідні. На стінах Університету красується табличка “Такого-то числа останній в'язень залишив стіни цього Університету…” Я часто роздумувала над тим, куди ж вони всі поділися, оті в'язні. І в мене є кілька цікавих гіпотез. Та не про те мова.

Щойно вийшовши з аудиторії, я буквально налетіла на одну свою колегу. Настрій у цієї останньої був і до того не найкращий, а після такої колізії вона просто осатаніла. Я думала, зараз загарчить, покусає і залишить мені на все життя сліди виробничих травм.

- Звідки це ти прямуєш, Бето, у такому доброму гуморі?

- З практичного заняття по Содомії, - прошипіла Бета, - не можу збагнути, як це я потрапила до списку. Ти не здогадуєшся?

- Я? Та ну, звідки ж мені знати?

- Ні?! А жаль, я б зараз цю сволоту…!

Далі - керівництво до дії, виражене лексикою, переважно застосовуваною в садистській ліриці у світлі анально-оральної тематики. Бета, схоже, таки добре засвоїла базові навички спеціальності.

- А ти, - схаменулася вона, - звідки?

- Прикладна Демонологія, - я намагалася, щоб слова ці прозвучали якомога природніше.

- Ага, пан Бішоп. І що ж ви там робили останні півгодини після закінчення лекції? Звіряли конспекти?

- Без брудних натяків, будь ласка!

- Натяків? То значить, я вгадала?

- Вгадала - ЩО?!, - але Бета вже помчала у зворотньому напрямку.

- Доннерветер! Карамба! Сакри бльо! Чорт!

Вона, абсолютно очевидно, стежила за мною!

Тепер мене чекало найгірше - якщо запустити машину пліток, скоро місця мені спокійного не знайдеться в усьому цьому чудовому світі. Єдиний вихід - дістатися бурси першою і представити широкому загалу свою версію подій.

Бурса - це те місце, де ми всі, студенти Університету, мешкаємо. Але варто би сказати, гостюємо. Студенти, як відомо, не та справа, що здатна збагатити підприємця. І тоді, припертий до стінки, підприємець шукає інші джерела фінансування. Ось оці різні джерела, переважно вигляду досить непривабливого, і населяють бурсу. А ми, так, до речі.

А крім того, у бурси є ще одна визначна особливість. Короткий маршрут від Університету до рідного ліжечка можна описати як “три дні лісом, два дні полем”, якщо ще додати до опису форсування водоймищ.

Із зловісним клацанням зачинилася за мною брама Університету. Над високими червоними дахами неслися з неймовірною швидкістю брудно-сірі шматки хмар. Я щільніше загорнулася в траурну чорну мантію і почимчикувала заплутаними вуличками Вічного Міста.

Дорога, дійсно, була неблизька. Деякі з нас навчилися робити на ходу багато корисних справ (час для студента - цінність надзвичайної ваги, за кілька зайвих хвилин, скажімо, сну, будь-хто з нас маму рідну здав би податковій інспекції). Наприклад, популярності набули променад-сніданки, романтичні побачення на довгу дистанцію, дискусійні забіги, та й навіть гулянки-прогулянки. Зараз же у мене була інша мета - врятувати власну честь і гідність за найкоротший термін.