Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 18

- Бішопе, я вас дуже прошу…

- Що?

- Ви тут ходите, як живе уособлення фізичного маятника, а у мене починається морська хвороба.

- О, леді, вам пасує зелений колір.

- А вам, сер, синюшно-фінгальний. Хочете стати жертвою мистецтва?

- Зараз - ні. А от коли зберуся вивчати жанр психологічного трилеру, знатиму до кого звертатися.

- А не варто. Бо я тоді буду використовувати ваші методи, аж поки у вас не станеться розлад шлунку. А потім напою солодким чаєм, покладу в ліжко і буду зваблювати.

- Ні! Що завгодно, тільки не це! Я іще такий молодий, жити хочу!

- Злякалися? Ха-ха-ха, - зловісно розсміялася я, - Правильно. Мене треба боятися.

Він покосився на мене, сумно зітхнув.

- Ти хоч щось запам'ятала, повелителька темряви і ста тисяч чорних жартів?

- Ну звичайно. Ваш щирий голос стимулює мої розумові процеси і нормалізує метаболізм.

Бішоп нарешті сів на канапу і розпочав методичні пошуки люльки в своїх численних кишенях.

- А знаєш, Делі, - промовив він, переконавшись, що за відсутності сірників зіпсувати атмосферу йому таки не вдасться, - Ця історія з Люком… Ти будеш сміятися, але тут дійсно є чого боятися.

- Буду сміятись, раз ви пообіцяли. Чого боятися? Що там, казали, видадуть членський квиток? Я, звісно, буду забувати своєчасно сплачувати внески. Але це вже вони нехай бояться.

- Ти не розумієш! Ет, звідки ж тобі знати, ти ж лекції не слухала, дивилася, бідненька, на красеня-викладача. Що, як у порядку посвяти тебе попросять довести, якою злою є любов?

Я миттєво перелякалася і зблідла.

- Серед їхніх чарівних хоббі, що, іще і зоофілія значиться?

- Пурква па? Всяк розважається на свій манер. А то - прирізати когось і крівці посьорбати, в гурті із симпатичними покійничками потанцювати, виспівувати хором на дахах церков нецензурні пісеньки…

- Е-ее, я вже зрозуміла, це трохи не в моєму смаку. Не люблю шумних гулянок, потім голова болить та і перед сусідами незручно.

- Треба ж, який із тебе гуманіст!

- Еге ж, я навіть м'яса не їм. Без солі. Але так, що вони мені зроблять? Гупнуть головою об бруківку і відвезуть на шабаш? А там я зрозумію, що це - моя стихія і не захочу вертатися?