Читать «Кодло» онлайн - страница 34

Марина Соколян

А от чоловіки - то взагалі було щось страшне. Суміш борделю з цирком. Деякі навіть не вважали за потрібне поголитись, зате косметикою намазюкались практично всі. Ну, напевне, вони відчували, що виглядають гротескно, тож і поводили себе відповідно - голосно і вульгарно. Проте, це було справді смішно.

– Погляньте, що мені дісталося! - заволав розмальований як гейша Еван, тримаючи в руках колечко, - Ти ба, жіноче щастя привалило! Мабуть все таки вийду заміж, а Боян? Себто, як тебе, Боанна?

– Угу, - відповів той, колупаючись у власній порції пирога, - І будеш місіс Фродо Баггінс. Чарівна пара.

– А в мене, панове, от що… - Дафна продемонструвала нам невеличкий залізний ключик, - Ну, і як це трактувати?

– Як-як… - зголосився Едгар, який, дивлячись в моє люстерко, підправляв собі туш на віях, - Звісно, за Фрейдом. Ключик вставляється в…

– Ах ти, розпусниця, - м’яко перервала його Дафна, - Тобі так пасує ця легка ненав’язлива аморальність…

Едгар заледве не розмазав туш по всьому обличчю.

– А в мене - пальчикова батарейка, - повідомила я, - Лише не кажіть, що це означає то саме.

– Я б сказав, але не скажу…

Поки ми обговорювали один одного і виколупували пророцтва з пирога, стався один неприємний інцидент. Ханна, вирішивши дістати ще один глечик пуншу, відійшла від нашого столу і наштовхнулася просто на Алекса. Ну, може, це якраз він на неї наштовхнувся.

– О, привіт, потворка! - гучно виголосив він. Колеги-бамбузлівці підтримали його дружнім реготом, - Тобі не варто одягати такі щільні шорти, а то весь твій квітучий бампер на видноті!

Я сиділа якраз зручно, щоб побачити всю гамму почуттів на обличчі нещасної. Не те щоб мені було її шкода, але, шляк, глядячи на її зблідле обличчя, я практично відчувала її сором! В її випадку зовсім не складно було потрапити у вразливу точку, як вчив наш "добрий доктор". Адже Ханна була одним суцільним - і чималим - хворим місцем… Якусь секунду вона стояла, завмерши, а потім з хрипким зойком вчепилася Алексу в патли. Хто б міг подумати - така тиха й сором’язлива - а тепер гамселить ворога як берсерк! Ми підхопились з-за столу і підтримали Ханну оплесками. Алекс не сподівався нападу, тож його оборона була малоефективною. Втім, їх швидко розняли. Ханна відразу ж, схлипуючи, побігла геть.

Алекс з ненавистю глянув на нас.

– Дочекаєтесь, - пообіцяв він.

Ми його одностайно проігнорували.

Після вечері ми всі зібралися на подвір’ї коло вогнища. Не знаю, що з ним зробили - все ж таки вчора був дощ - але вогонь палав бурхливо, як на багатті інквізиції. Втім, Боян знов потішив нас історичною інформацією - про смерть Патріка Гамільтона, попередника Нокса, котрого через несприятливі погодні умови палили понад шість годин. Ех, в наші часи все це можна було б зробити простіше, наприклад, за допомогою тієї ж побутової хімії.