Читать «Кодло» онлайн - страница 30
Марина Соколян
– От! - долучився до нашої дискусії Еван, - А я що казав? Тут не все так просто!
– Це ти про ті ритуали, про які дізнався Алекс? - запитала Вероніка, котра, очевидно, не забула нашої розмови.
– Ритуали? - перепитав Горан, - Це ви про що?
– Наче, якесь таємне товариство, до якого належать наші професори, - делікатно мовив Еван, - Я, звичайно, в це не вірю… Але пригадайте лише церемонію посвяти - це, по вашому, нормально?
– Це була просто вистава, Еван, - спокійно мовив мій сусід.
І ні краплі сумніву. Він же зіпсує нам всю гру! Я вирішила втрутитись.
– Будь-який ритуал, в першу чергу - вистава! - проникливо повідомила я, - І навпаки. Хіба професор Табор вам не казав?
– Казав, чого ж, - погодився Горан, - Але якщо так, то яке б це могло бути таємне товариство? Які цілі вони переслідують?
– Ну, мені здається, це можна вивести з того переліку предметів, які ми тут вивчаємо, - запропонував версію Боян, - Ці всі місти-мані-махінації…
– Ага, мені це теж здалося дивним, - кивнула Яна.
– А ще, - додала я на свій ризик, - Якщо ці зникнення чи, як тут говорять, від’їзди за власним бажанням, пов’язані із загальним принципом діяльності цього клубу за інтересами, то його можна вивести з особистостей зниклих чи обставин, які передували "від’їзду"…
– Та що ти! - знов втрутився Тоні, - Ти ж не хочеш сказати, що з ними щось сталося…
– Ні, не хочу. Зовсім не хочу. Маю надію, я просто помиляюсь.
Тоні зміряв мене недовірливим поглядом. Втім, схоже, лише він поставився до моїх слів настільки скептично; Горан тихо присвиснув, а Яна здригнулася.
– Боже, який жах… - прошепотіла вона, - Ми повинні з’ясувати, що тут насправді відбувається.
– А як же ми це з’ясуємо? - нервово запитала Вероніка, - Хіба вони нам скажуть?
– Вони - навряд, - вагомо сказав Еван, - Але ми можемо спробувати дістати якісь опосередковані свідчення. Треба поговорити з сусідом Ніка. Можна розпитати тутешній персонал, на кухні там, таке інше… І ще, можна спробувати пошукати якісь внутрішні документи. Не знаю навіть, що це може бути… Але будь-які додаткові факти допоможуть зрозуміти, що тут діється…
Ми ще деякий час обговорювали ситуацію, до нас навіть долучилися інші студенти, котрі до того говорили про своє, однак дискусія не пішла далі висновку, який зробив Еван. Певно, мої колеги, хоч і знали, як саме можна розвинути тему у потрібному нам напрямку, не наважувалися зробити це саме зараз. Переконувати треба поступово, так, щоб переконувані вважали, що самі дійшли до потрібного висновку…
Однак Тоні не брав участі в обговоренні. Він відкинувся у кріслі і скептично спостерігав за розгортанням дискусії. Треба ж! Глядячи на свого сусіда, я відчула раптову злість - чому він нам не повірив, чому він
