Читать «Кодло» онлайн - страница 15

– Можна запитання? - підняла руку Дафна.

– Прошу.

– А як же їх переконати, коли вони чекатимуть від нас якогось підступу?

– В тому ж весь сенс вправи, дорогенька. Вчіться дурити людей. Вам це знадобиться. А крім того, - хитро всміхнувся Алан Арт, - не виключено, що підібрана вами версія відповідатиме правді… рано чи пізно.

РОЗДІЛ ІІ. ЛОРДИ КОНГРЕГАЦІЇ

Вміння вводити в оману є привілеєм королів.

Кардинал Рішельє

З конспектів Ірми Коник, маніпулятивна психологія:

Складові обману: хибне твердження, усвідомлення хибності цього твердження та прагнення надати йому статусу істини.

Мотиви обману: страх (захисний механізм), незадоволеність (компенсація), уникнення відповідальності, отримання переваги, особиста вигода, науковий інтерес.

Розповсюдження брехні- не лише словами, а й за допомогою невербальних засобів (Ж. Дюпра).

Для введенні співбесідника в оману слід:

– говорити впевнено, рівно, без пауз, не відводити погляд, слідкувати за рефлекторними жестами;

– говорити речі, які ви добре знаєте, або про реальні події, що відбувалися не з вами, в інший час, в іншому місці;

– деталізувати, розбивати інформацію на добре продумані окремі блоки

– вживати правдоподібну інформацію, або таку, яка є надто очевидною для брехні;

– уникати суперечностей, часово-просторових конфліктів;

– маскувати власну вигоду від хибної інформації.

***

Пари Альберта Мілтона були для нас оазою доброзичливості в атмосфері тиранії нахабних, задерикуватих і нещирих професорів. Здавалось би, маніпулятивна психологія… Хоча, з іншого боку, як сказав пан Мілтон, для будь-якого маніпулятивного примусу слід перш за все "закинути якір" в наївну душу об’єкта. Ну, якщо так, то це йому вдалося. Цей сивий, хоч іще не старий чоловік, мав навдивовижу лагідну вдачу і дуже вишукану британську вимову - я могла годинами слухати його просто заради тих шляхетних зворотів, які він вживав, розказуючи нам про різні нешляхетні комунікаційні прийоми. Справді, професор виявився не просто макіавеллістом, але ще й садистом до того ж: з його слів виходило, що обман, як складова таємного примусу, приносить неабияке наукове і естетичне задоволення. А ще, казав пан Мілтон, це корисно для самоствердження. Саме тому, підозрюю, деяким моїм колегам його вправи прийшлися до смаку.

Якось - це був десь третій тиждень нашого навчання - доктор Мілтон почав вчити нас "любовній магії". Одним з практичних завдань була гра "динамо", в чоловічому та жіночому варіанті. Ми розважались як несамовиті, спостерігаючи як нещасна і закомплексована Ханна намагається захомутати нечутливого до подразнень Мігеля. Бідака, мабуть, визубрила напам’ять всі інструкції професора і тепер, як дійшло до практики, чуттєво вигиналася і кліпала віями, белькочучи щось незрозуміле. Мігелю, схоже, було нудно. Набагато краще справа пішла у Дафни, якій у партнери потрапив веселун Еван. Ці двоє швидко знайшли спільну мову і за кілька хвилин вже реготали над якимись жартами з життя збоченців. Мені ж дістався нахабний скептик Едгар, з яким я геть не знала, що робити. Тоді від розпачу я почала насміхатися з нього, цинічно коментуючи його особистий досвід (Ти почав займатись сексом в п’ятнадцять? А з жінкою?… А, так ти познайомився з нею в барі? Вона, мабуть, вже була сильно напідпитку…). Скоро Едгар вже ладен був вчепитись мені в горлянку. От тобі і любовна магія! Але доктор Мілтон, схоже, був задоволений - тішився, мов дитя у цирку.