Читать «Кодло» онлайн - страница 13

– А, ну тоді що ж, раз СБ, - примирливо мовив забіяка Алекс, відступаючи з поля бою.

Ця дискусія, схоже, позитивно подіяла на моральний стан студентства. Народ прийшов до тями і почав жваво занотовувати розклад занять. Я ще раз глянула на дошку. Першою у моєї групи значилася пара Алана Арта, нашого куратора. Я поправила лямку рюкзака на плечі і рушила до вказаної аудиторії.

Професор Арт зустрів нас, як рідних. Лагідно оглянув своїми прозорими моторошними очима і запросив розташовуватись зручніше аби ми могли поближче познайомитись. Дафна від цього запрошення розімліла і потягнула мене за собою на першу парту аби там з комфортом свердлити професора поглядом.

Решта десять колег по групі розмістились хто де за розташованими півколом столиками. До нашої групи потрапив той самий юнак, який мав родичів в СБ; цей факт очевидно був для нього джерелом особливого гонору, тож Влад сів осібно, поглядаючи зверхньо і самовпевнено. Потрапив сюди і один з латіносів, моїх знайомців по автобусу; він якраз почував себе трохи ніяково без підтримки товариша, розглядав усіх з-під лоба і супився. Решта були мені зовсім незнайомі.

– Ну що ж, Lads and Ladies, - весело скаламбурив пан Арт, що означало приблизно "парубки та дами", - вам сьогодні страшенно пощастило.

Ми з підозрінням перезирнулися.

– Пощастило, - продовжував професор, обіпершись об викладацький стіл, - тому, що зараз зростає попит на практичну міфотворчість. Особливо ж у сфері мистецтва та міжнародній політиці. Тому керівництво надає велику вагу заліку з цього предмету. А оскільки я - ваш куратор, житиметься вам трохи простіше. Можливо. Я ще не вирішив. Ну, а тим часом, пропоную влаштувати невеличке ток-шоу… Отже, так… Ви, молодий чоловік, як вас звати?

– Мігель… - простогнав нещасний латіно.

– Емм, Мігель, - не відставав професор, - що ви думаєте з приводу інтерпретації міфу Френсісом Беконом в трактаті "Про мудрість древніх"? Ну? Жодної думки? Ай-яй-яй, як не соромно?! А ви, - пан Арт звернувся до білявої панянки в червоному светрі, яка від його різкого руху відсахнулася і ледве не впала додолу разом зі стільцем, - ви, молода леді?

– Анна…

– О! Анна, скажіть мені, будьте люб’язні, з чого складалися священні ритуали древніх греків?

– Е-ее, - бідолашна зробилася майже одного кольору зі светром, - з вакханалій?

– Ет, дівчата, мрійниці… А ви чого гигочете, парубче, - професор розвернувся до молодого чоловіка з нахабним виразом вузьких очей, - ви в нас хто будете?

– Боян.

– Дуже добре. Ви, Боян, зараз повідомите мені… хоча, ні, навряд чи ви мені щось повідомите.

Боян ображено гмукнув, але промовчав.

– Можливо ви, ніжне створіння, скажете мені хоч щось розумне? - пан Арт звернувся до тоненької дівчинки в довгій спідниці, - Як вас звати, дівчино?

– Ангела.

– Що ж, Ангела. Ви знайомі з концепцією Леві-Строса?

– Так… - прошепотіла вона так, немов от-от втратить свідомість.

– Серйозно? Ну, я вражений. Глибоко вражений. Ви мо-ло-дець, Ангела.

Він схопив руку дівчини і енергійно потис її.

– Так, ви, - тут я з жахом усвідомила що він дивиться прямо на мене.