Читать «Кодло» онлайн - страница 11
Марина Соколян
Народ захвилювався. Дуже доброзичливе вступне слово.
– А можна запитання? - раптом прорізався чийсь нахабний голос.
От самогубця! Від погляду, який звернув пан Фелоні на юнака, я б напевне посивіла.
– Що ти хочеш знати,
– Що це за випробування?
Студенти схвально зашуміли. Це, певно, цікавило багатьох.
– Ви дізнаєтесь, - зловісно пообіцяв декан.
Запитань більше не було. Потім пан Фелоні вписував наші імена до книги, а ми по черзі ставили свій підпис. Коли підійшла моя черга, я спробувала зблизька розгледіти гостя в масці, який ховався за подіумом. Але його там вже не було! Невже це мені примарилося?
По завершенні церемонії, двері зали відчинились, і ми з полегшенням поспішили геть. Я знайшла гурт знайомих панянок, і ми ще довго обмінювалися враженнями, обурювалися, обзивали одна одну сестрами неофітками і всіляко намагались розвіяти той неприємний ефект, який мала наша ритуальна посвята. Не раз, звичайно, спливали згадки про масонів, я навіть вигребла зі своєї захаращеної пам’яті словосполучення
Ще один шовініст зустрів мене в кімнаті тихим стогоном та спробою заховати голову під подушкою. Аби зайвий раз не травмувати Тоні, я вимкнула світло і аж тоді роздяглась.
Сон не йшов.
– Тоні, - покликала я, - ти не спиш?
– Сплю, - суворо відповів він.
– Ти як гадаєш, що то було, ну оцей весь підозрілий ритуал?
– Профанація, - тихо мовив Тоні.
– А може, ці самі, масони… - я знов спробувала підкинути наживку.
– В жодному разі. Послідовники Хірама не змогли б отак познущатися над власними ритуалами.
Ого! Ого- го!
– Тоні! - "А ти звідки знаєш? А ти часом не масон?" - так і вертілося в мене на язиці, - А що означає "Audi. Vidi. Tace"?
– Почуй. Побач. І мовчи.
***
Одна з найбільш гуманних властивостей нічних жахів - здаватися зранку лише недобрим сном. Спершу, колупаючи за сніданком ріденьку вівсянку, ми з підозрінням поглядали на професорів, але тих наче підмінили. Пан Бамбузл розповідав анекдоти, Алан Арт на пару з доктором Мілтоном життєрадісно реготали; панна Демінор, жвава руда жіночка, бігала сваритись з кухнею з приводу бридкої каші. В результаті, всі розжились смачними булочками з джемом. Однім словом, наші викладачі ніяк не нагадували вчорашніх суворих назгулів. Декан Фелоні обачно не з’являвся аби не зіпсувати нам апетит і дружню атмосферу.
З огляду на всезагальну відлигу, між таборами навіть почали зав’язуватись дипломатичні контакти. Куратори ходили між столами, обговорюючи з охочими організаційні питанні. З’ясувалося, що після сніданку ми нарешті побачимо розклад занять, і вже об одинадцятій відбудеться перша лекція.