Читать «Ярино, вогнику мій» онлайн - страница 215

І, обернувшись, Аяз вийшов, а Ярина стояла, не в силах повірити в почуте, уражена величчю його душі. Мимоволі на очі навернулися сльози, а серце защеміло від жалю до Аяза. «Прощавай, Аязе!» – прошепотіла Яринка, дивлячись йому вслід, бо він не зачинив за собою двері.

Після цього Аяз із чистою совістю покинув Бахчисарай, відправившись у степи.

Аяз усвідомив, що неможливо підкорити горде серце, якщо в ньому немає взаємного кохання. Завдяки цьому почуттю Аяз навчився цінувати не тільки своє кохання, але й чуже, і зрозумів, що він не має права калічити долі трьох людей – Гюльнур, Ярини та Данила. Саме тому він вирішив відпустити Ярину. «Цікаво, Гюльнур досі живе в моєму улусі? І чи пробачить вона мені? – думав Аяз увечері, сидячи біля багаття і тримаючи в руках пасмо Ярининого волосся. – Адже вона займає не останнє місце не тільки в моєму житті, але й у моїй душі. Вона стане тією, хто подарує мені щастя». А повернувшись до улусу, з полегшенням побачив дружину, яка зустріла його вельми холодно.

– Навіщо ти повернувся, Аязе? – запитала Гюльнур.

– Узагалі-то це мій дім. Хіба я не маю права жити у себе вдома? – спокійно запитав Аяз.

Гюльнур нічого не відповіла. Тоді Аяз присів поруч із нею на подушки й обережно обняв за талію. Вона не відсторонилася, лише відвернулася.

– А чому ти не поїхала звідси до батька або до Феррах-Кермена? – запитав він.

– Тому що не захотіла! Хіба я не маю права жити в домі свого чоловіка? – вигукнула Гюльнур.

– Кохана, ти пробачиш мені за все? – шепнув Аяз. – Адже я повернувся до тебе.

Гюльнур оторопіло на нього подивилася, немов не розуміючи його слів, а Аяз ніжно поцілував її. Гюльнур іще деякий час здивовано дивилася на нього, а потім рвучко обняла чоловіка, не в силах повірити, що збуваються її найпотаємніші надії.

Коли Латіфі принесли записку від Аяза, то, прочитавши її, вона зітхнула так, немов скинула з плечей важкий тягар. «Хвала Аллаху! Невже мій племінник і справді схаменувся?!» – думала Латіфа, не вірячи в таке диво. Але потім жінку охопив сумнів – а раптом Аяз вирішив схитрувати? Раптом навмисно поїхав, щоб потім перехопити Ярину в степах? Тому, трохи поміркувавши, вона відправила Сіразі в Чуфут-Кале з наказом звільнити Данила і супроводити його до Мустафи, а також повідомити, що через три дні йому і Ярині належить покинути Юрт.

Усі ці дні Данило прожив, немов у пеклі, сердячись на власне безсилля і страждаючи від невідомості. Тоді він опритомнів уже дорогою до фортеці і від капи-кулу дізнався, що його й Аяза за велінням султані везуть до в’язниці, але що султані зробила з Яриною, стражники не знали. А коли Аяз покинув в’язницю, Данило зрозумів, що його суперник здобув у цій боротьбі перемогу, а йому слід готуватися до смерті. Тому коли по нього прийшли стражники, він незворушно покрокував за ними, вважаючи, що його ведуть на страту. Але у дворі на нього чекав не кат, а Сіразі.