Читать «Як ї чому» онлайн - страница 9
Автор неизвестен
— Куди це поділася вся дичина?
Бабуїн лише кліпнув очима. Авжеж він знав!
Тоді Ефіоп спитав Бабуїна:
— Чи можеш ти сказати, де нині перебував корінна фауна тутешніх місць?
Це означало те саме, але Ефіоп завжди говорив дуже пишномовно, бо він був дорослий. Бабуїн знову кліпнув очима. Авжеж він знав!
Нарешті Бабуїн сказав:
— Дичина втекла на інші місця, що плямами розкидані по всій Південній Африці, і моя тобі порада, Леопарде, — знайди й собі підхожі плями.
Тоді Ефіоп сказав:
— Все це чудово, але хотілося б знати, куди саме переселилася корінна фауна тутешніх місць?
І Бабуїн сказав:
— Корінна фауна пішла шукали корінну флору, тому що саме настав час потурбувались про зміну. Моя тобі порада, Ефіопе, — теж там можна швидше потурбуйся про зміну.
Леопард та Ефіоп замислились Шле одразу ж вирушили в путь на розшуки корінної флори, і через багато-багато днів побачили
— В чім річ? — сказав Леопард. — Тут така виняткова темрява, і все-таки в ній стрибає безліч сонячних плямок.
— Не знаю, — сказав Ефіоп, — та, певно, це і є корінна флора. І я чую запах Жирафи, і я чую ходу Жирафи, але я не бачу самої Жирафи!
— Цікаво! — сказав Леопард. — Мабуть, це тому, що ми після яскравого сонця одразу потрапили в тінь. І я чую запах Зебри і я чую ходу Зебри, але я не бачу самої Зебри!
— Зажди трохи, — сказав Ефіоп. — Ми дуже давно на них полювали. Мабуть, уже й забули, які вони з себе.
— Дурниці! — сказав Леопард. — Я пам’ятаю, які вони були там, у Високому Степу, а надто пам’ятаю їхні смачні кісточки. Жирафа на зріст ліктів сімнадцять і винятково золотисто-рудувата від голови до ратиць. А Зебра на зріст ліктів чотири і винятково сірувато-бурувата від голови до копит.
— Гм! — сказав Ефіоп, вдивляючись у плямисто-смугасті тіні корінної лісової флори. — Тоді б їх було видно в оцих сутінках, як стиглі банани в курній хижі.
Але їх не було видно! Леопард з Ефіопом полювали цілісінький день, і хоч до них долинав запах звірів, хоч вони чули їхню ходу, проте ніде не бачили ні Жирафи, ні Зебри.
— Тьху, нехай йому всячина! — сказав Леопард у післяобідній час. — Почекаємо, доки стемніє. Таке полювання, та ще при денному світлі — просто ганьба!
Отож вони дочекалися ночі, і тоді, коли крізь гілля було видно лише тьмяне мерехтіння зірок, Леопард почув поблизу якесь форкання, і стрибнув на те форкання, і воно пахло, як Зебра, і на дотик було, як Зебра, і коли Леопард повалив його на землю, воно брикнулось, наче Зебра, але самої Зебри Леопард не бачив. І він сказав:
— Лежи спокійно, о дивне створіння! Я сидітиму в тебе на голові до ранку, бо щось тут незрозуміле для мене.
Незабаром він почув якесь рохкання, тріск, борюкання, а по тому голос Ефіопа:
— Я спіймав щось. Воно пахне, як Жирафа, і брикається, як Жирафа, але самої Жирафи немає.
