Читать «Як ї чому» онлайн - страница 40

— О мій Вороже, Дружино мого Ворога і Мати Сина мого Ворога, — сказала Кішка, — це — я. Ти втретє похвалила мене, і тепер я маю право пити тепле біле молоко тричі на день завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, і всі місця однакові для мене.

Тоді Жінка засміялась, поставила перед Кішкою риночку з теплим білим молоком і сказала:

— О Кішко, ти розумна майже як людина, але пам’ятай, що ти не умовилася ще з моїм Чоловіком і Псом, і я не знаю, що вони скажуть, коли повернуться додому.

— А що мені до них? — сказала Кішка. — Коли я можу сидіти в Печері, грітися біля вогню і тричі на день пити тепле молоко, мені зовсім байдуже, що скажуть на це Чоловік та Пес.

Того ж таки вечора, коли Чоловік та Пес повернулися до Печери, Жінка розповіла їм усе про свою умову з Кішкою. А Кішка сиділа собі біля вогню й посміхалася.

Тоді Чоловік сказав:

— Ну, гаразд, але ж вона не укладала умови ні зі мною, ні з іншими чоловіками, які житимуть після мене.

Сказавши так, він скинув обидва чоботи, взяв свого кремінного тесака (це вже три речі), потім приніс поліняку й сокиру (це вже п’ять речей) і, поклавши все це поруч себе рядком, звернувся до Кішки:

— Тепер ми укладемо нашу умову. Якщо ти не ловитимеш мишей, коли будеш у Печері, —завжди, завжди і завжди, — то я кидатиму в тебе оцими пятьма речами, тільки-но тебе побачу, і так робитимуть усі інші чоловіки після мене.

— Еге, — сказала Жінка, що все це уважно слухала, — Кішка дуже розумна, але Чоловік мій розумніший за неї.

Кішка полічила всі п’ять речей (вони їй здалися вельми замашними) й сказала:

— Я ловитиму мишей, коли буду в Печері, завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, І всі місця однакові для мене.

— Та лише тоді, коли мене немає поблизу, — сказав Чоловік. — Коли б ти не сказала оцих останніх слів, я б заховав усі ці речі назавжди, назавжди і назавжди, але тепер я кидатиму в тебе двома чобітьми й кремінним тесаком (трьома речами) щоразу, коли зустріну тебе. І так робитимуть усі інші чоловіки після мене.

Тоді озвався Пес:

— Одну хвилинку. А вона ж іще не уклала умови зі мною та всіма іншими собаками, які житимуть після мене.

І, вищиривши зуби, Пес звернувся до Кішки:

— Якщо ти не будеш ласкава до Дитини, коли я в Печері — завжди, завжди і завжди, — то я ганятимусь за тобою і таки спіймаю, а як спіймаю, то покусаю. І так робитимуть усі інші собаки, що житимуть після мене.

— Еге, — сказала Жінка, яка все слухала, — Кішка дуже розумна, але Пес розумніший за неї.

Кішка полічила зуби в псовій пащі (вони здалися їй дуже гострими) і сказала:

— Я буду ласкава до Дитини, коли я в Печері, якщо вона не дуже боляче смикатиме мене за хвіст — завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, і всі місця однакові для мене.

— Тільки тоді, коли немає мене поблизу! — додав Пес. — Коли б ти не сказала останніх слів, я зціпив би свої зуби назавжди, назавжди й назавжди і не чіпав би тебе. А тепер я заганятиму тебе на дерево щоразу, як тільки побачу; І так робитимуть усі інші собаки, що житимуть після мене.