Читать «Шармузіки: За межами Великої Галявини» онлайн - страница 4

Зазвичай Ціквик накривав святковий стіл та весело проводив час разом зі своїми друзями. Але цей раз був не такий, як інші рази. Запросивши всіх до столу, на якому замість їжі лежала мапа та щоденник, Ціквик розповів про події минулого вечора. Тоді як Люмик та Гайлик уважно слухали, а Набридик записував щось у свій записник, Бубик вирішив самостійно поласувати власноруч спеченим тортом. – А потім, коли я почав читати зміст цього щоденника, окрім мапи я знайшов дивні малюнки, – мовив Ціквик та перегорнув декілька сторінок щоденника – на одній з них, від руки, у вигляді схеми, була намальована якась… істота.

– Люмик, дивись! На малюнку таке зображення, як ми знайшли в одній із книг у якості закладки, – зауважив Гайлик.

– До речі, якщо я не помиляюсь, той малюнок і досі у моїй кишені –продовжив Гайлик та дістав із правої кишені наполовину обірваний малюнок, де була намальована лампочка з ногами.

– А тепер підстав його сюди, – мовив Ціквик, перегорнувши сторінку та вказавши на місце, де були залишки обірваної сторінки. Шармузіки підставили малюнок до відповідного місця у щоденнику і зрозуміли, що це частини, які доповнюють одна одну.

– Неймовірно. Але чий це щоденник?

І чому ти такий  упевнений, що ця мапа справжня? – запитав Набридик, від несподіванки навіть відклавши свій нотатник убік.

– На жаль, я не знаю, чий він, і не можу бути впевнений у справжності цієї мапи. Я ніколи не виходив за межі Великої Галявини, як і ви.

– Дуже прикро, що ми ніколи не дізнаємося, що там знаходиться насправді. Для цього потрібно покинути місто і вирушити у далекий похід. У невідомі землі, де живуть невідомі істоти, – задумливо мовив Набридик.

Після цих слів Люмик, Гайлик та Ціквик перезирнулися між собою та подивились на Бубика, що спокійно підносив до рота останній кусок торта. Помітивши погляд своїх друзів, Бубик так і застиг із ложкою у руці.

– Що? Тобто… Невже ви хочете вирушити у…

– Так, і дійсно! Ми вирушимо у похід і на власні очі побачимо, що знаходиться за межами Великої Галявини. Слушна думка, Бубику! – виголосив Ціквик.

– Ні, я не…

– Що ж, у такому разі, треба йти до майстерні і приготувати все необхідне у дорогу, – сказав Люмик, підвівшись з-за столу та попрямувавши разом із Гайликом до вхідних дверей.

– Стійте, але як же…

– А я повернусь до редакції та візьму з собою побільше чистого паперу. Адже у довгій дорозі буде багато цікавих речей, – мовив Набридик та теж рушив до виходу.

– Але я хотів сказати, що…

– Так, звичайно, Бубику, нам неодмінно знадобляться запаси харчів у дорозі, візьми якомога більше консервованих горіхів та питної води, – сказав Ціквик, ведучи його до виходу. – Чекаю вас після обіду! – виголосив він услід своїм друзям та зачинив двері, прямо перед носом у Бубика, який так і продовжував стояти перед будинком із переляканим обличчям.