Читать «Шармузіки: За межами Великої Галявини» онлайн - страница 3

Повернувшись додому, Ціквик відразу усівся за стіл та поставив свою лампу так, щоб вона повністю освітлювала мапу. Ця була набагато більшою за ті мапи, які шармузік бачив раніше. Її папір вже пожовтів від часу, а незрозумілі речі, що були на ньому зображені, викликали багато цікавих запитань… Деякі написи, що могли б дати хоч якісь відповіді, годі було й розібрати. Окрім того що мапа була не в найкращому стані, більша її частина була зовсім відірвана. Єдине, що можна було роздивитися, – це декілька будинків, над якими знаходився напис – Шмур. Від назви міста пунктиром був позначений шлях до зовсім іншого міста… Щоб краще роздивитися напис, Ціквик дістав спеціальний прилад, схожий на палицю, із під’єднаними до неї більшими й меншими лупами. Це дало йому змогу розгледіти майже не розбірливий напис над містом – Т у л у н.

***

Крізь причинене віконце дув легкий вітерець, що час від часу перегортав сторінки у відкритому записнику. Теплі промені ранкового сонця спадали на Ціквика, який міцно спав, сидячи за столом. Аж ось, стрілка маленького годинника на табуретці вказала на дев’яту годину ранку. На годиннику замість цифр було намальоване півсонце. Він почав голосно та настирливо дзеленчати і вмить розбудив Ціквика, який, захопившись читанням щоденника, так і заснув за столом. Напівсонний шармузік протягнув руку до годинника, намагаючись вимкнути його. Але не дотягнувся і впав разом зі стільцем.

До дзвону годинника долучився й інший – дзвінок у двері, що сповіщав про прихід гостей. Не дочекавшись господаря будинку, гості ввічливо постукали у двері і самостійно відчинили їх та увійшли всередину. Почулися звуки хлопавок та святкових свистків. На порозі стояли Люмик, Гайлик та Набридик із дерев’яними коробками різної форми, оперезаних різнокольоровими стрічками. А Бубик тримав у руках святковий торт, що теж мав червону стрічку, зроблену з помадки.

«А де Ціквик? Ми що, помилилися днем?» – запитав Бубик, не помітивши господаря будинку. Підвівшись та поглянувши на своїх друзів, Ціквик згадав одну важливу річ – сьогодні його День народження.

Взагалі, у шармузіків немає календаря. І, на перший погляд, зрозуміти, коли саме потрібно святкувати чий-небудь день народження, досить важко або й зовсім неможливо. Та насправді у жителів Шмуру все набагато простіше. Вони просто домовляються між собою, коли саме потрібно святкувати день народження одного зі своїх знайомих. Головне, щоб це відбулося в той самий сезон, скажімо, зимою чи влітку, коли народився шармузік. Крім того, у них була одна особлива традиція: на день народження, шармузіки не купували подарунків, а робили їх власноруч. Таким чином, тим, у кого були друзі, що виготовляли дорогоцінні прикраси, пощастило найбільше з усіх.