Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 47

Йорґ Баберовскі

У сутичці з суперниками Троцький поводився цілком передбачувано. Він ігнорував конкурентів, бо вважав їх дурними, нездарними та неспритними. Троцький навіть не використав можливість представити себе біля домовини Леніна наступником вождя революції. Коли помер Ленін, Троцький залишався на Чорноморському узбережжі, де лікувався від загадкової хвороби26. Замість нього з жалобною промовою виступив Сталін, який продемонстрував слухачам дещицю свого таланту і власну приватну думку подав як символ віри.

Троцький не лише перебував далеко від жалобних урочистостей, він постійно використовував факт своєї відсутності та бездіяльності коли йому це було потрібно для захисту від несправедливих закидів суперників. Він покладався на свій ореол організатора Жовтневої революції та військового вождя громадянської війни. Троцький, очевидно, не міг собі навіть уявити, що ті нікчеми, які його оточували, спричинять його падіння. Він постійно вправлявся в риторичній еквілібристиці, яка нічого не говорила простим членам партії, а справи політичної рутини віддав своїм суперникам. Дійшло до того, що він навіть не використав проти своїх конкурентів ленінський заповіт, у якому хворий вождь революції характеризував Сталіна як нахабу і загрозу для більшовицької партії. За таких умов у нього не було жодних перспектив успадкувати від Леніна роль вождя.

Дискусія між Сталіним і Троцьким розгорілася навколо питання, за допомогою якої стратегії партія зможе здійснити прорив у побудові соціалізму в Радянському Союзі. Троцький наполягав на тому, що революція мусить вийти за межі Радянського Союзу. Соціалізм як суспільна форма лише тоді буде життєздатним в Радянському Союзі, коли здійснить прорив у світовому масштабі. «Перманентна революція» — так звучало гасло, з яким Троцький виступив у суперечці. Концепція перманентної революції була ні чим іншим, як хитрим висловом, за яким маскувалася теза, що більшовики передчасно прийшли до влади. Згідно з ортодоксальним ученням, соціалістична революція не могла перемогти там, де для неї не існувало соціальних та економічних передумов. Троцький знімав цю суперечність в такий спосіб: більшовицька революція зможе втриматися лише тоді, коли розвинуті країни Заходу зрозуміють її сигнал, коли робітники в Німеччині, Англії, Франції надихнуться революційним фурором і повалять буржуазні уряди своїх країн. Так революція перетне кордони і перейде в розвинуті капіталістичні країни. А звідти вона повернеться в Росію у формі допомоги, яка створить необхідні соціальні та економічні передумови для встановлення тут соціалізму.

Троцький, Преображенський, Пятаков та інші радикальні більшовики виступали за швидку розбудову важкої промисловості, за припинення Нової економічної політики, котра надавала привілеї сільському господарству, а не промисловості. У їхній мрії про перманентну революцію не було місця для селян; більшовики бачили лише класово свідомих пролетарів та цивілізованих європейців, які житимуть у гігантських індустріальних ландшафтах. Ця мрія могла стати дійсністю лише тоді, коли європейські індустріальні країни стануть на висоті свого часу і допоможуть розвинутися молодій Радянській державі.