Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 18

Аж до літа 1918 року у великих містах, де більшовики захопили владу, панувала сваволя голоти; розстріли без розбору, грабунок і плюндрування всього, що мало тавро «буржуазії», опанували повсякдення країни Рад. Один з подорожніх зі Швейцарії в Херсонській губернії бачив «п’яних і озброєних до зубів революційних гвардійців, що громили крамниці та грабували харчі». Ці заворушення нерідко перетворювалися на міжетнічні конфлікти, як, приміром, у Петрограді або в південноросійському місті Багмут, де восени 1917 року відбувалися напади на горілчані магазини і погроми євреїв. На Кавказі, в Тифлісі, Баку та Єревані, революція спричинила криваві міжетнічні погроми. У Середній Азії також слов’янські поселенці, мусульмани та кочовики нападали одні на одних³⁰. Це був той досвід нестримного насильства, яке стало можливим лише як найрадикальніший прояв громадянської війни.

Громадянська війна

Анархія і терор, які незабаром охопили країну разом з більшовиками, нестерпність життєвих умов оживили контрреволюційний опір. Влітку 1918 були сформовані Білі армії царських генералів Корнілова і Алексеева, в Самарі на Волзі утворився альтернативний уряд, котрий скликав Установчі збори, що були розігнані більшовиками на початку року. У багатьох містах вибухнули повстання робітників. Та оскільки більшовики не надали супротивникам жодного шансу завдати їм поразки, з громадянської війни вони вийшли з перемогою. Червона армія не була тою вирішальною силою, котра привела до перемоги. Адже армія більшовиків була формуванням недостатньо вишколених і оснащених селян. Бойовий дух був низьким, за щонайменшої нагоди примусово рекрутовані селяни масово дезертирували³¹. До того ж, примусові реквізиції збіжжя не поліпшували авторитет більшовиків на селі. Уже в перший рік громадянської війни в багатьох регіонах виникли масові селянські заворушення, які відчутно послабили боєздатність Червоної армії. Те, що армія революції в перші місяці її існування цілковито не розвалилася, було заслугою колишніх царських офіцерів, що їх поставили собі на службу більшовики, а також завдяки політичній некомпетентності білих генералів.

Білі армії мали значну військову перевагу над армією Червоною. Проте вони не отримали від цієї переваги жодної політичної користі. Табір контрреволюції страждав на розколотість і брак концепції; генерали, що конкурували один з одним, звели нанівець військові успіхи білих. Білі не запропонували селянству та етнічним меншинам імперії нічого, що могло сприяти підтримці їхньої справи. Гасла «єдиної та неподільної Росії», заклики до відновлення дореволюційного порядку щодо приватної власності полегшили більшовикам перемогу над їхніми ворогами. Селянські загони батька Махна, башкирські полки Ахмет–Заки Валідова та страх селян, що з перемогою білих до їхнього життя можуть повернутися землевласники — ось що зумовило перемогу більшовиків на другому році громадянської війни³².