Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 103

На пленумі ЦК, що відбувався наприкінці лютого — початку березня 1937 року, Сталін подав стартовий сигнал до початку оргії насильства, яка тривала аж до листопаду наступного року. Маленков, Молотов, Каганович і Єжов говорили про іноземних шпигунів, про «шкідників», які проникли в серце партії та чинили саботаж у радянській промисловості. Вони налаштовували членів ЦК на великий бій з ворогами. Сам Сталін у своїй кінцевій промові на пленумі пояснив, з чим ще доведеться рахуватися в майбутньому. Так, Сталін говорив, що партійні керівники в республіках були неспроможними не лише розпізнати та викрити ворогів, вони також створили навколо себе неприпустимий культ своєї особи і сплели товариську мережу, вони ігнорували директиви центру й оберігали ворогів народу від знищення. Тому для ліквідації цього безладу, необхідно зробити так, щоб кожен партійний секретар мав два заступники, котрі за потреби могли його замінити. Ініціатива такої заміни мала виходити ззовні. «Необхідною рисою кожного більшовика за сьогоднішніх умов має стати здатність розпізнавати ворогів партії, які завжди добре маскуються», — додав Сталін.⁴⁶

Відразу після закінчення лютнево–березневого Пленуму ЦК Сталін і Єжов запустили машину терору. На початку літа 1937 року диктатор продемонстрував, як він собі уявляє руйнування мережі особистих зв’язків у провінціях, наказавши партійному керівникові Західного регіону Румянцеву заарештувати свого заступника, другого секретаря А. Л. Шильмана. Румянцев тоді не зрозумів, якої служби від нього вимагало керівництво партії, бо поставив під сумнів закид, що його заступник є агентом іноземних держав і ворогом народу, троцкістом. І лише під тиском центру Шильмана було влучено з бюро обласного комітету партії. Відразу після арешту заступника зірка Румянцева почала гаснути. Каганович, що його Сталін прислав у Західний регіон для мобілізації органів безпеки та посилення репресій, викрив жахливу змову. Буцімто Румянцев підтримував контакти з польськими та німецькими таємними службами, а після свого повернення із закордонного відрядження він нібито публічно вихваляв «іноземний лад», особливо лад націонал–соціалістичної Німеччини. Командувач Західного військового округу генерал І. П. Уборевич, був постійним гостем у домі Румянцева. І там вони, граючи «в карти та більярд», готували змовницькі плани. Так, видно, вважав Каганович, який негайно повідомив Сталіну про своє відкриття. У червні 1937 року Румянцев та люди з його оточення були заарештовані. Згодом Сталін наказав їх знищити. Новий партійний шеф регіону прибув з Москви. Ним став Д. Коротченков, що перед тим обіймав посаду секретаря столичного Бауманського райкому партії. Однак Коротченков також не міг обійтися без своїх людей з московського апарату, яких він покликав до себе в Смоленськ, про що він пізніше писав Кагановичу.⁴⁷ У той самий час в опалу потрапили партійні керівники Узбекистану та Уральського регіону — відповідно, Акмаль Ікрамов та Іван Кабаков.