Читать «Царський пояс» онлайн - страница 6
Лідія Гулько
– Чого ж? Пам’ятаю. Просто чекала, доки очуняєш. Інформація про прадідів повинна добре влягтися у твоїй головці, надовго запам’ятатися. Бо то не проста балаканина, а надзвичайна. Про своїх пращурів кожному необхідно знати. Я не поважаю тих мишей, які не знають свого роду-племені, не цікавляться родовим деревом. Ну, гаразд. Слухай. Скіфи – це надзвичайно древній народ. Скіфи прийшли на нашу землю з теплих країв, із Близького Сходу. Відвідую я тих скіфів, які жили у нашій місцині дві з половиною тисячі років тому.
Мишко вмів рахувати до ста. Він зрозумів, що ті люди жили дуже давно. Він засумнівався.
– Хіба можна ходити в гості до тих, хто помер. Та ще й так давно.
– Ми, миші, ніколи не брешемо, – пхикнула сердито мишка. – Я маю ключ від дверей, які ведуть у Скіфію. Ключик мені перейшов у спадок від моєї бабці. У бабці були розкішні довгі вуса. Вона чула кота за трьома дверима. Ну, де твій язичок?
Миша висипала хворому на язичок солодкі палички зі скляного ріжка.
Хлопчик смакував ліками, а миша нахвалялася:
– Я нарвала скіфської трави з корінцями, підв’ялила її на сонці, висушила і подрібнила. Потім зібрала у чарівний ріжок і принесла тобі. Ріжок я поцупила зі столу вождя скіфів, які себе називають кривавими.
– А ти могла б вилікувати скіфською травою мою маму? Вона завжди в хустинці. Соромиться відкрити обличчя. Воно в матусі кошлате.
– Ні, Мишенятку, пані Марію не вилікую.
– Чому?
– Перед скіфською травою не всі хвороби відступають. Ой, дещо згадала. Я чула, що в самій Скіфії лікують усі болячки. Мишуню, твоїй матусі неодмінно треба в Скіфії побувати.
– Хіба люди можуть мандрувати у минуле. Наприклад, у Скіфію?
– Твоя правда, любий хлопчику. У минуле людям дорога закрита. Навіть не всі мої родичі вхожі в давній світ.
Мишко похнюпився. Миша рішуче розправила лапкою вуса. Пискнула:
– Мені розповідала бабуня, а бабуні – її бабуня: у твого тата є чарівний перстень. Його носив у давнину якийсь скіфський вельможа.
Хлопчик безнадійно махнув рукою.
– Татко має перстень. Але він старий і негарний. Ніяких чудес він не творить…
– Нині, у двадцять першому столітті, перстень мертвий. Але в Скіфії він оживе. Завдяки персневі ваша родина побуває у Скіфії. Звичайно, якщо твої батьки того захочуть.
– Там вилікують мою маму?
– Неодмінно вилікують. У Скіфії всі болячки виліковують, – запевнила хлопчика миша.
На підтвердження своїх слів вона крутнула хвостиком.
Миша вмовляє родину Євстахія відвідати родичів у Скіфії
Вранці дванадцятого дня Михайлик вискочив із постелі. Марійка остовпіла.
– Не вірю своїм очам. Синку, ти здоровий? І це без ліків, без уколів? Тьху! Тьху! Тьху! Щоб не зурочити.
Хлопчик хвалився матері:
– Мене лікувала миша. Миша приносила зі Скіфії чарівну траву. Уночі, коли ви з татком спали, вона мене лікувала. Скіфська трава солодша за халву.
Марійка зітхнула. Що на це скажеш? Дитина під час хвороби марила. От і ввижалася їй миша. Виздихали б вони всі до ноги.
Тим часом хлопчик вмився, причесав русявого чубчика, який за час хвороби не байдикував, а тишком-нишком ріс. Мати дала йому чисту сорочечку і штанці. І ось він умитий і переодягнений сидить за обіднім столом. Наминає картоплю зі смаженою цибулею. Ніколи вона йому так не смакувала, як оце зараз.