Читать «Хоровод чудних пригод (збірка)» онлайн - страница 7

І посіяв по порядку:

Де морквицю, де буряк,

Де салат, редиску, мак,

Де цибулю і квасолю,

Кріп, петрушку, пастернак.

Сієм, садим, хай росте,

Ми — городники на те! —

Всі трудилися, вважай,

А чи буде урожай?

НАУКОВА НОВИНА

Юннати-хлопці біля річки

Поважну бесіду вели.

Є у рослин чуття і звички,

Це науковці довели,—

Пояснював знавець новин,

Кмітливий агрономів син.—

Рослини вміють сумувати,

Рослини відчувають біль.

Це перевірити, юннати,

Є наша з вами ближча ціль.—

І хлопчики у ту ж хвилину

Побігли до грядок шкільних

Поглянути, а як рослини

Радітимуть, зустрівши їх?

Перестрибнули два тини

І вийшли просто в бур'яни.

А там, розглянувшись похмуро,

Знайшли свій стовпчик, ярличок…

Де ж наші дослідні культури?

Де хоч одненький бурячок?!

— Та не впадайте у розпуку! —

Потішив їх знавець новин.—

Якраз гіпотезу науки

Наш дослід стверджує… Ось він:

За нами бурячки скучали,

З журби і висохли вони.

А бур'яни не сумували,

Тому й буяють бур'яни!

СУРМАЧ МІНЯЄТЬСЯ

Легкий, дзвінкий і чистий

Сурми веселий спів.

Сурмач — хлопчина

з хистом! —

Вожатий заявив.

А табір раптом поміча:

Псується вдача сурмача.

То був хлопчина тихим,

То став загальним лихом!

Сусіди по намету

Зізнались по секрету:

Таж він все виїжджа на нас,

Вже не чергує п'ятий раз.

В обід — гляди за сурмачем:

Дрімає хлопець за борщем,

А подадуть пухкий калач —

Дві порції хапне сурмач!

Ще скарги є на сурмача:

Він у дівчат забрав м'яча,

Він преться в зал вперед плечем,

Сідає в перший ряд,

За головатим сурмачем

Не видно для малят!

Вожатий голову схилив: —

Я винен, я перехвалив! —

От замінили сурмача,

Сурму забрали в нього.

І раптом табір поміча,

Що хлопець він… нічого…

Я ЗАБОБОНІВ НЕ ТЕРПЛЮ

Ми в таборі — чотири дні.

Все до вподоби тут мені.

Та Настин сон і апетит

Псує тутешній

чорний кіт.

Я забобонів не терплю,

Прикмет я не вивчаю,

Та Настю-подружку люблю

І… дещо помічаю…

Як ми у гай збиралися,

Спав Чорний проти ґанку.

І їй тоді попалися

Самі лише поганки.

На другий день біля воріт

Нам стежку перебіг цей кіт.

Лягли ми загоряти,

Де річка та лоза,

А довелось тікати:

Насунулась гроза.

Як до намету кіт заліз —

Ми вигнали насилу!

І от Настусю саме в ніс

Чомусь оса вкусила…

Я не кажу, що винен кіт,—

Котів боятися не слід…

Я знаю: забобон пустий,

Це пережиток в Насті…

Але… Навіщо нам коти

Такої злої масті?

ПРИГОДИ МАЙСТРА ШКОДИ

Двом сусідам-хлопчакам

Двоє тат і двоє мам

Одної й тої ж днини

Справляють іменини.

Що Івасю, що Ількові

(Так домовились батьки)

Подарунки є чудові,

Не якісь там іграшкові,

А от що:

Рубанки, свердла, пилки

Та коловороти,—

Все, що столярові тільки

Треба для роботи.

Ухопив Ілько ножівку: —

Як вона пиляє ловко! —

І мерщій побіг до хати

Щось негайно розпиляти.

А сусід-Івась з рубанком

До півдня сидів за ґанком,

Ще півдня коло воріт

Розглядав коловорот…

З того дня і почалось.

Що почалось? Читайте ось.

Батькам через Ілька-синка

Щодня пригода гомінка.

Через Іллюху-пустуна

На літній кухні — дивина:

Крізь дощану стіну комірки

Б'є світло — дірка коло дірки!

Це свердлом син вправлявся так,

Що стінка стала, мов друшляк!

В сім'ї Івася хоч одна

Щодня приємна новина.

Бере стара бабуся спиці,

Вмостилася на звичнім місці,