Читать «Хоровод чудних пригод (збірка)» онлайн - страница 9

Через те у мене двійка,

Що послали в нас бабусю

Аж на місяць в місто Львів.

Там такі відкрились курси

Навчання бухгалтерів…

А чого навчатись їй?

Зовсім зайве діло,

Вже ж вона задачник мій

На зубок завчила!

А самій мені, хоч плач,

Не рішить ніяк задач…

ГІРКІ П'ЯТІРКИ

Здається, немає у школі

Дівчатка старанніше Олі:

І галстук у неї в порядку,

І плаття загладжене в складку,

І в зошитах в дні перевірки На кожній сторінці —

п'ятірки!

А вдома,

В родинному колі,

Ридає відмінниця долі:

Недобрі ви всі,

нехороші!

Я в школі забула

свій зошит,

Без нього тепер я —

ні кроку

Не вивчу на завтра

уроку!

Бо новий задачник

у Галі,

Бо пера і ручка

в пеналі,

Пенал залишився

в Андрійка,—

Ось буде вам,

буде вам двійка!..

І родичі (раді не раді)

Рішають на спільній нараді,

Що:

Треба дідусю Тимоші

Побігти до школи по зошит,

А мамі —

На площу Лассаля,

Де мешкає дівчинка Галя.

А тьоті —

В ларьок, що на розі

По пера і ручку

Небозі…

От як здобувається гірко

Для Олі

чергова п'ятірка!

ЧЕМПІОН

Дзвенить дзвінок.

Скінчивсь урок.

Узявши старт

Від крайніх парт,

Зелена «бобка»

В двері класу

Летить, як пробка

З пляшки квасу.

Це так Антон

Спішить в буфет.

Під бігуном Горить паркет!

А ген —

Бігун іще один

Вже від буфету

Взяв розгін.

На вищій швидкості

Умить

Ой небезпечно

Тормозить!

Лунає — бах!..

І на очах

Мов провалились бігуни!

Хтось — зверху,

Нанизу — вони…

І з шумом

Котиться в куток

Із рук та ніг Живий клубок!

Тоді

Вожата й черговий

Клубок розмотують

живий,

І виринають з глибини

Вже невпізнанні бігуни:

Які прикраси

На лобах!

Які прикраси

На щоках!

У бідолашного Антона

Вся «бобка»

Тріснула по швах!

А той — очима

Ледве блима:

Мішає «сяйво»

Під очима…

Кореспондент по класу Алла

Так бігунів і змалювала

Ще й підписала: «Наш Антон —

Всекоридорний чемпіон!

Цей майстер бігу, швидший кулі,

Одержав приз — почесні ґулі;

Він знятий з другом для портрета

На фініші біля буфету»!

ЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ

Дзвінок за дверима

Ледь чутно деркоче.

Я брату іду відчинять

Неохоче.

Матвійко похмурий

Чвалає з книжками,

Не бачить мене,

Не підходить до мами.

До столика свого

Простує в куток,

Не ївши, пірнає

У стоси книжок…

Я брата тоді

Ні про що не питаю..

Знов двійка

В Матвійка! —

Тихенько зітхаю.

Заливчастий дзвоник

Сміється і грає.

Матвійко, як вихор,

В квартиру влітає.

Він кружить мене

На порозі кімнати,

Питає, чим буду

Його частувати?

Я брата охоче

Тоді пригощаю.

Чотири чи п'ять? —

Вже сміливо питаю.

А братик ковтає

І борщ, і оладки,

Розхвалює школу

За добрі порядки,

А потім… футбольний

Розшукує м'яч

І просто у двір

Поспішає навскач.

До ночі тепер

Не діждатись Матвійка.

На завтра йому…

Забезпечена двійка!

БАЛЕРИНА

В класі мріяла Галинка:

«Я не Галя,

Я — сніжинка.

Я кружляю,

Я лечу

І граматики не вчу:

Бо навіщо балерині

Ці нудні дієвідміни?»

Де ми Галю

Бачим далі?

Балерина

У спортзалі.

Всі милуються

Навколо,

Як вона танцює соло.

Танцюристка

Дуже рада:

Скоро вже

Олімпіада!

Враз учитель входить в зал,

В нього зошит і журнал.

Вчитель каже: — Це скандал:

Був диктант у класі п'ятім.

У контрольному диктанті

Написала балерина

ДЕ-СТЕ-ПЛИНА!..

Ось і Галині оцінки:

Друга двійка в балеринки.

Про солістку прикрі вісті

Засмутили танцюристів.

І вони дають пораду