Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 138

() Бумага!.. Обманив!.. Куме, вiн же грошi давав, я сам бачив! ( .) Сама бумага… чистiсенька бумага!.. (.) Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

а. От же збожеволiє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

Герасим озирається, хватає пояс на лавi i бiжить з хати.

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменiться, що з воза впало, те пропало.

Входе а.

Ява XI

i а.

а. Що тут таке? Боже мiй милостивий, кажiть, куме, куди вiн побiг, чого вiн так галаснув?

а. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.

а. Як?

а. Так. Обманив єврей: дав чистих бумажок замiсть грошей. А може, то й не єврей був, може, нечиста сила перекинулась в нього i отуманила нас так, що ми не роздивились i прийняли бумагу чисту за грошi.

а. А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре дiється. Та чого ж вiн побiг?

а. Я й сам до пам’ятi нiяк не прийду, всерединi все колотиться.

. «Поможiть, рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!..

а. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, i ноги тремтять, — ходiм.

Ява XII

Тi ж, i м.

(). Та поможiть-бо!

Помагають i кладуть Герасима на лiжко.

а. Що з ним, що з ним, скажiть, на милость Божу?

ч. Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (.) Ну, реприманд!

а. Та що воно? Що? Ради Бога, скажiть, що то за болiсть така?

ч. Та яка там болiсть! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом трiть груди, добре трiть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (.) Трiть, трiть, трiть… Опит — велiкоє дiло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер вiд страху, ну й йому б не жить на свiтi, якби не мiй опит.

а. Кажiть, що трапилось?

ч. Все по порядку — коло одного центра. Ножа!

Дають ножа.

Iвановна, лийте йому води ложкою в рот.

Наливають води.

Ковтнув, єй-Богу, ковтнув. Не журiться! Щастя маєте, що я лiг в клунi спать… Лiг, знаєте, я в клунi спать, i так мене один предмет заняв, що я й задрiмав з думкою про нього; коли це сниться менi, що Роман позабирав копили кам’янi, — пам’ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньцi? Позабирав тi копили та й повiсив надо мною їх. Тiлько що оце сниться, аж щось мене по носi чирк, чирк… я рукою лапнув вгору, пiймав за ногу, нога гойднулась, задригала i вирвалась, та як захарчить. Я схопився, мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сiрничок, дивлюся — i в очах потемнiло! На перекладинi висить Никодимович.

а. Боже мiй, Боже, яке тяжке нещастя!

ч. Но! Опит — велiкоє дiло! Я зараз вийняв перочинний нiж i перерiзав пояса… i Никодимович упав на землю. Гляньте — дише.

Герасим поворушився i спазматично в себе потягнув воздух.

Пiдводьте, пiдводьте.

Пiдводять Герасима, вiн ще потягнув у себе воздух i нiби позiхає, дрижить i витирає пiт.