Читать «Тепло його долонь» онлайн - страница 35

У туалеті метушня була ще більшою: стояла черга до кабінок, дівчата перед дзеркалами підфарбовували вії, а поміж відвідувачів никала прибиральниця.

Зайшовши до кабінки, юнак із подивом зауважив, що вона не зачинялася. За перетинкою почув метушіння та кашель.

— Допомога потрібна? — наївно запитав Остап.

— От дідько! І тут не дадуть удвох побути! — почувся у відповідь хлопчачий голос.

— Від допомоги не відмовимося, любчику, якщо третім будеш! — долучився інший голос із нахабними нотками.

Залишивши вбиральню, юнак хотів якнайшвидше повернутися до друзів. Відвідувачів у клубі побільшало. Здавалося, що по кількох хвилинах він розпуститься по шитому, точнісінько як у казці про рукавичку. Несподівано хлопця затиснуло сталевими лабетами.

— Ну що, крихітко, потанцюємо? — гаркнув у вухо хтось.

— Даруйте, але я відмовлюся, — чемно відповів Остап. — Я тут із друзями.

— Та чорт із ними! Поїхали до мене додому — я тебе трохи розважу, малюче! — криво посміхнувся чоловік років під сорок.

— Ні, дякую…, — у відповідь усміхнувся хлопець. — Я тут відпочиваю.

— Хах! Усе зрозуміло! Корони поначіпляють і кадрять мужиків! Хлопчику, ти навіть не уявляєш, від чого відмовляєшся! Хочеш, бабок підкину? Не обділю!

Остап, випручавшись із обіймів, побіг, розштовхуючи відвідувачів, до друзів. Сівши за столик, він зрозумів, що більше не зрушить із місця.

— Ти чого такий злий? — весело запитали друзі.

— Та все нормально. Просто мені тут не дуже комфортно.

— Зараз усе буде добре! От-от почнеться шоу-програма.

Несподівано увірвалася музика та відчинилися куліси, що закривали сцену. Вийшов конферансьє та оголосив ім’я актора, який мав виступати. Та цього Остап не почув, бо шквал оплесків і вигуків заглушив ім’я, і воно потонуло в емоціях глядачів.

На сцену вийшла вродлива пані на високих підборах, у сяйві штучних діамантів і різнобарвному макіяжі, який пасував би повії. Залунала знайома пісня, і хлопець помітив, що виконавець просто розтуляє вуста під звуки фонограми й ритмічно рухається.

Емоції актора були дуже контрастними і мали вельми неприродний вигляд. Придивившись, Остап із подивом зрозумів, що це чоловік, який пародіював жінку.

Після кількох пісень і нового виконавця «шоу-програма» завершилась, і знову залунали ритми танцю. Люди кружляли на танцмайданчику, знайомилися та спілкувалися.

Остапові стало нудно, і, перепросивши, він залишив клуб. Викликав машину, запалив цигарку та замислився. Він розумів, що більше ніколи не повернеться до клубу. Розчарування — більш нічого ці відвідини йому не принесли. Не таким він уявляв нічне життя спільноти.

Сівши в машину, хлопець думав про своє. Недарма він шукав людину, з якою можна буде вибудувати стосунки. Тоді й необхідність у клубі відпаде. А якщо буде нагода туди приходити, то зі своїм хлопцем. У нічній темряві він сам до себе іронічно посміхнувся. Для вирішення проблеми не вистачало тільки однієї дрібнички — хлопця.

По двадцяти хвилинах Остап був удома. Вклавшись у ліжко, юнак вирішив написати смс хлопцеві, з яким мав побачитися до відрядження. На диво, відповідь прийшла дуже швидко та була позитивною. Остап солодко заснув у передчутті приємного дня.