Читать «Стрілянина» онлайн - страница 8

-Ти хочеш дізнатися правду, що я розслідувала?

-Так, хочу, – продовжувала кричати дівчина.

-Мені у третьому класі сказали, хто вбив моїх батьків, – тихо сказала Каміла.

-І хто ж це зробив? – вже спокійним тоном сказала Сара.

-Ця організація, тому я весь час і розслідувала діяльність цієї організації. Я хотіла найти тих людей, які замішані в смерті моїх батьків і зробити все, щоб вони понесли відповідальність за свої дії. У щоденнику я записувала все, що знаю про них.

-Чому ти не сказала мені про це, я б тобі допомогла і разом ми б точно розкрили цю організацію.

-Я не могла.

-Чому ти не могла мені сказати? Ти думала, що я їм теж допомагаю чи що? Або ти думала, що я тобі нічим не допоможу, бо на твою думку я бесполезна?

-Я так не думала. Ти хороша дівчина і точно б не стала їм допомогти.

-Ти хочеш сказати, що я бесполезна тоді.

-Ні, я не хочу так сказати.

-А чому тоді?

-Не можу сказати.

-Знову не можеш? А що ти тоді можеш мені сказати?

-Я тобі все розповім, якщо ти мене відпустиш і я заваджу зробити Кірі те, що вона збирається.

-Якщо вони вбили твою сім'ю, навіщо ти хочеш завадити Кірі найти докази проти цієї організації? Ти навпаки маєш бути щаслива, що ми знайдемо докази проти нах.

-Я тебе прошу відпусти мене.

-Давай так ти поясниш, чому ти вирішила вбити Кіра і з ким ти говорила, коли вона тебе побачила,– після цих слів у Сари задзвонив телефон. Це звонила Кіра, дівчина взяла трубку і та їй сказала:

-Я в кабінеті директора знайшла документи, які доводять причетність Каміли до цієї організації, я вже позвонила в школу, тримай її, зараз буду, – після цього слів Каміла розв'язала руки і почала бігти до виходу, Сара теж побігла за нею, скринула на землю і почала тримати. Каміла почала її бити по плечах і намагатися вибратися, перевернула її на спину.

Каміла завжди билася набагато краще за Сару, але в цей раз здавалося, що вона з нею вб'ється не в повну силу, вона тільки її тримала за плечі. Тому Сара спокійно могла відбитися від неї і почала бити її по обличчі, зразу перевернула її назвд на спину. Вона продовжувала її бити і у неї вже був розбитий ніс. Але вона ще раз її штовхнула і скинула з себе. Після цього Каміла почала бігти до виходу. Сара отямилась і не знала як її зупинити, тут вона побачила пістолет на землі, взяла його в руку і закричала:

-Стій, а то я вистрілю, – після цих слів Каміла обернулась і Сара добавила: – Руки, щоб я їх бачила і на коліна негайно.

Дівчина послухала і стала на коліна, піднявши руки вверх. На вигляд вона була побита, обличчя було все в крові.

-Я сказала ти нікуди не підеш, – голос Сари був жорстокий, а пістолет в руках її був заряджений.

-Відпусти мене мені туди потрібно, – зразу після цих слів заперечила їй дівчина і почала рухатися.

-Ще один рух і я стріляю.

-Ти не зможеш мене вбити.

-Якраз і зможу. Ще один рух і стріляю в тебе. Знаєш я серйозно повірила в твої слова, але зараз я сумніваюсь у чесності твоїх слів.