Читать «Стрілянина» онлайн - страница 7

–Ти в чомусь права, але у нас немає доказів, що її в цьому звинувачувати. І що тепер нам робити? – сказала Сара і тут вони побачили світло від ліхтарика. Це людина підходила все ближче і ближче, вони почали ховатися, він підійшов ближче і Кіра вдарила його пістолетом по голові. Це виявився директор табору.

-Що ти зробила? – сказала Сара

-Це ж чудово, в його кабінеті мають бути, якісь докази співпраці з організацією, – продовжила Кіра.

-Тоді мають бути і докази співпраці Каміли з ним.

-Ти права, але треба їх звідси перемістити.

-Але куди?

-Можна в актовий зал, але перед тим зв'язати директора теж, що він не міг вибратися.

-Але в актовий зал може хтось зайти і їх потрібно охороняти.

-Зараз ніч і туди точно ніхто не піде.

-А хто буде їх охороняти тоді?

-Давай ти, а я проникну в кабінет і дізнаюсь деталі.

-Можливо треба кликати хлопців? І ми двоє зможемо проникнути в кабінет.

-Ні, це буде поганою ідеєю, вони можуть спортити наш план.

-Як ти туди проникнеш?

-У нього повинні ж бути ключі від кабінету, – сказала Кіра і почала його обшукувати, після того додала: – Ось і ключі.

Вони занесли директора і Камілу в кабінет, а Кіра пішла на пошуки доказів. Сара сіла біла них і подалася на Камілу, яка намагала вибратись. І вона вирішила з нею поговорити.

-Я не знала, що ти так опустишся до такого. Ти ж вроді була такою спочатку хорошою дівчиною. Як ти змогла зрадити нас і нашу школу? А ти все мовчиш.

Вона вирішила її розв'язати рот, щоб та могла відповісти на її питання, її дуже цікавило, чому вона так поступила і пішла на бік ворога. Каміла, коли їй розв' язали рот почала говорити:

-Я тут ні до чого. Я розслідую діяльність цієї організації, а не допомагаю їй.

-Якщо б ти не була в цій організації, то навіщо б ти хотіла вбити Кіру, яка побачила, як ти з кимось спілкуєшся. Так з ким ти говорила? Краще скажи чесно. І куди ти ходила кожну ніч?

-Я ні з ким не говорила. Я розслідувала діяльність цієї організації і провіряла чи директор замішаний у цьому всьому.

-Так чому ти не приєдналася до нашого розслідування.

-Я не могла приєднатися до вас.

-Чому?

-Я не можу тобі сказати.

-Як я розумію твоє єдине виправдання, це те, що ти скажеш?

-А де Кіра?

-Вона пішла в кабінет директора шукати докази того, що він причетний до цього всього і ти теж.

-Тільки не це. Вона ж все знищить, – сказала Кіра і почала намагатися розв'язатися і піти туди. Сара почала її зупиняти. – Мені треба туди. Я хочу їй завадити.

-Ти серйозно? Я не дам тобі туди піти.

-Ти мене не поняла.

-Я все поняла, – сказала Сара і закрила знову їй рот і продовжила свою розмову: – А знаєш, я думала, що це твоє захоплення розслідуванням справ, воно хороше. А ти займаєшся незаконною діяльність. У тебе все почалося у 8 років, як вони тебе умудрилися завербувати?– вона знову розв'язала їй рот.

-Ніхто мене не завербував.

-А чому ти стала тоді такою дивною і не хотіла зі мною спілкуватися? Записувала щось у свій щоденник?

-Це не твоя справа відпусти мене, – знову продовжувала вириватися дівчина.

-Серйозно, не моя. Якраз і моя. Ми з тобою були друзями і ти почала мене уникати. А тепер це не моя справа. Ти ще і зв'язалася з цією бандою. А тепер ти мені це кажеш, – тепер вже кричала Сара.