Читать «Стрілянина» онлайн - страница 9

-Я сказала тобі правду, вибач, але мені потрібно йти, – сказала Каміла, встала на ноги і попрямувала до виходу. Вдруг почувся постріл і дівчина впала на підлогу. Сара зразу до неї підбігла, вона побачила, що дівчина була вся в крові. Пуля попала в легені, вона задихається і кашляє кров'ю.

-Вибач мене, я не хотіла, – сиділа вона над її тілом і намагалася закрити її рану. У неї з очей почали текти сльози.

-Не довіряй… – захлинаюсь кров'ю, говорила жертва.

-Кому?

-Як ж боляче, – втрачаючи свідомість, говорила Каміла.

-Будь ласка не помирай, все буде добре, – далі плакала дівчина і намагалася зупиняти кров.

-У мене.. в сумці мій щоденник, прочитай будь ласка, – сказала Каміла і закрила очі, Саоа почала її трясти, але та не відкривала очі, вона потянула свої пальці до її шиї і почула, що немає пульсу. Після цього вона, плачуши, взяла її сумку і нашла той самий щоденник і відкрила його, там були виписки з газет про різні злочини. Вона відкрила першу сторінку і там був перший запис: "Сьогодні я дізналася, хто вбив моїх батьків. Я обіцяю, що незважаючи на все я знайду людей які це зробили." Прочитавши ще пару сторінок, вона наткнулася на запис: " До нас до школи прийшла нова дівчина, вона виглядає милою і зі всіма зразу подружилась, але я їй не довіряю. Вона досить підозріло себе поводить, вона прийшла до нас пізно і явно хоче зі усіма подружитися." Через пару сторінок ще замітка:"Кіра почала спілкуватися з Сарою, вона поводиться дуже підозріло, в її кімнаті я знайшла схему як подружитися з усіма. Мені здається, що вона щось приховує".

Вона продовжила читати її щоденник, там було досить виписок з газет і записані безліч слів Кіри. Перегортаючи сторінки, вона побачила своє ім'я:" Сара досі спілкується з Кірою, ми з нею почали віддалятися один від одного, через розслідування я почала мало часу бачитись, але вона досі старається продовжити зі мною спілкування. Тепер я не можу більше їй довіряти, вона може все розповісти Кірі". Через пару сторінок: "Ми поїхали з Кірою на місію вночі я бачила, що Кіра з кимось говорила, це був чоловік років сорока. Я його впізнала, до того я бачила його одній із виписок в моїй газеті".

Вона перегортувала сторінки до кінця і знову побачила своє ім'я, це була історія трьохрічної давності:" Сьогодні ми ж Сарою посварилися, вона як завжди мене не зрозуміла. У цей день ми вирішили провести весь день разом, я відкинула своє розслідування і вирішила піти з нею гуляти весь день удвох. Ми пішли на майданчик біля школи, на майданчику були канати і ми там по них лазили, потім говорили про хлопця, який їй подобається. Ми з нею сиділи і говорили до вечора, я навіть забула про своє розслідування. Згодом прийшла до нас Кіра, а Сара відійшла за водою і ми залишилися з Кірою наодинці і вона сказала, щоб я перестала проводити своє розслідування проти неї, бо я нічого не доведу, а якщо я не перестану, то вона в'є мене так само, як її батьки вбили моїх. Я дуже розізлилась, взяла палку, яка стояла поруч і почала її бити нею. У цей час повернулась Сара і побачила не дуже красиву картину, вона забрала мене від неї. Я хотіла все пояснити, але вона не хотіла мене слухати. Кіра не стала на мене заявляти і після цієї історії Сара переїхала з нашої кімнати і більше зі мною не говорила".