Читать «Сніговик» онлайн - страница 225

Вона відчула, як щось тонке сильно стягнуло їй руки. Відчула його гаряче дихання на своїй шиї. Губи. Язик. Вона зціпила зуби, розуміючи, що, коли вона закричить, він може зупинитися, а їй треба було, щоб він продовжував, а час минав. Він вилизував її вухо, потім злегка прикусив.

– А твій шмаркач лежать у морозилці, – повідомив він.

– Олег?! – Її затіпало.

– Розслабся, люба, від холоду він не помре.

– Він не?…

– Поки настане переохолодження, він устигне сконати від браку кисню. Це чиста математика.

– Матема…

– Я вирахував. Я все давно порахував.

Пагорбами Хольменколлена на скаженій швидкості летів мотоцикл. Його ревіння металося між будинками, й ті, хто дивився на нього у вікна, тільки хитали головами: треба бути божевільним, щоб отак мчати по снігу! Цей байкер напевне втратить свою ліцензію на право керування мотоциклом.

А у байкера такої ліцензії й зовсім не було.

Харрі витиснув газ, намагаючись злетіти на доріжку, яка вела до темного рубленого будинку, але забуксував у снігу. Мотоцикл пішов юзом і втратив швидкість. Харрі не став робити спробу піддати газу й зіскочив із сідла. Мотоцикл без сідока проїхав ще трохи, уткнувся у стовбур ялинки, завалився набік і спинився, встигнувши вистрілити з-під заднього колеса жменею снігу.

Харрі цієї миті досяг уже середини сходів.

Жодного сліду на снігу не було – з будинку ніхто не виходив, ніхто не входив. Він витяг револьвер і обережно натиснув на ручку дверей.

Двері, як і було обіцяно, були не зачинені.

Він прослизнув до передпокою і найперше побачив відчинені навстіж двері до підвалу.

Харрі спинився на сходах і прислухався. До нього долинув якийсь звук. Щось на кшталт постукування. З кухні, чи що? Харрі постояв, а потім вирішив почати з підвалу.

Він боком спустився сходами, тримаючи перед собою револьвер. На останній сходинці затримався, даючи очам звикнути до напівтемряви, прислухався. У нього виникло відчуття, наче весь підвал затамував подих. Він помітив садовий стілець біля дверей. Олег. Погляд ковзнув далі. Харрі хотів було вибратися з підвалу, коли побачив темну пляму на підлозі біля морозилки. Вода? Він зробив крок уперед. Мабуть, з-під морозилки натекло. Щоб більше не думати про це, він смикнув двері, але ті не піддалися. Ключ був у замку, але Ракель ніколи не замикала морозилку. Він згадав про Фінньой, набрав у груди повітря і повернув ключ.

Харрі устиг помітити блиск металу й відразу відчув біль – щось різонуло його по обличчю й відкинуло назад. Ніж? Він упав на спину між двома купами брудної одежі, а людина вже вилізла з морозилки і стала над ним.

– Поліція! – вигукнув Харрі і підняв револьвер. – Не рухатися!

Постать заклякла з піднятою рукою:

– Ха… Харрі?

– Олег?

Харрі опустив револьвер і побачив, що в хлопчика у руці біговий ковзан.

– Я… я думав, що Матіас повернувся, – прошепотів Олег.

– Де він? – Харрі скочив на ноги.

– Не знаю. Він сказав, що ми незабаром побачимося, і я подумав…

– Звідки у тебе ковзан?

Харрі відчув у роті металевий присмак крові й намацав криваву ранку на щоці.

– Лежав у морозилці, – криво посміхнувся Олег. – Мені так набридло тримати їх на сходах, що я взяв та заховав їх під горошок. Ми ж горошок ніколи не їмо.