Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 52

– Фізика визначає відбивання як зміну напрямку світлових хвиль у результаті їхнього зіткнення з поверхнею, на якій змінюється опір хвиль або показник заломлення середовища поширення, – пояснював менеджер.

– Еге, – почухав потилицю Ізель.

– Еге, – підтвердила бек-вокалістка.

Помістивши дзеркало біля слухового вікна, менеджер задоволено потер руки і, дивлячись на своє віддзеркалення, заходився кривлятися. У якийсь момент Ізелю здалося, що щелепа в роті у менеджера не справжня і хитається з боку в бік. Але тут з’явився Бодо і змінив Ізеля. Щодо щелепи менеджера, то залишалося лише здогадуватися.

Корона Забуття

Невдовзі все було готове. Тронний зал святково оздобили. Скрізь горіли свічки, палали смолоскипи. І ось двері відчинилися, і до залу почали заходити найвідоміші і найродовитіші представники вампірського суспільства, які з’їхалися в замок з нагоди коронації нового володаря.

– Привітайте нашу кровожерну володарку – Її Пишність Антаназію! – оголосив Уріо, розпочавши урочистості.

Гості захоплено зааплодували. Деякі з них шипіли, інші – широко усміхалися на весь свій вампірський вищир.

– А тепер привітайте сина Її Пишності Антаназії – Францокса Першого, спадкоємця престолу і майбутнього володаря Трансільванії! – провадив Уріо.

Вампіри з цікавістю витягли шиї. До залу статечно й поважно увійшла Антаназія. Вигляд вона мала карколомний. Із нагоди великого вампірського свята Антаназія наділа свої найрозкішніші прикраси зі срібла. Довга чорна сукня загадково вигравала різними відтінками у світлі смолоскипів і свічок, плечі володарки прикривала чорна шаль. У волоссі виблискувала діадема, всіяна коштовним камінням.

Антаназія несла на руках Франца. Усе, що відбувалося, неабияк веселило малюка. За ними у супроводі вартових ішла Дака. Її руки були зв’язані за спиною. Побачивши Мурдо, вона на мить зупинилася. Її серце завмерло. «Де ж ти був?» – запитала вона Мурдо одними очима.

«Я намагався допомогти тобі, – відповіли його очі. – Зараз я тут і не дам тебе скривдити. Повір мені, все буде гаразд…»

Потім Уріо подав Мурдо умовний знак, і той ударив по струнах своєї гітари.

Сільванія, котра стояла поруч із ним, непомітно кивнула сестрі. Дака відразу ж впізнала її! Datiboi flatilac! Сільванія наразі мала вельми дивний вигляд, але погляд у неї був рішучий і спокійний. Дака сторожко подивилася на Антаназію, але та не впізнала Сільванію, адже сестра зараз скидалася на наречену рокера, і її обличчя приховувало щось на кшталт серпанку.

Надивившись на сестру, Дака перевела очі на Мурдо. Він саме співав національний гімн Трансільванії, наповнивши Тронний зал своїм чуттєвим низьким голосом.

– Transsilvani rodna inima moi! Job enzero oista inima naz!

Йому підспівувала Сільванія, і їхні голоси лунали так гармонійно, ніби вона і справді все життя була у нього на бек-вокалі.

Це була дивовижна мить. Вампіри, почувши гімн свого краю у виконанні Мурдо, приклали руки до грудей – туди, де навіть у вампірів б’ється серце. Дехто, надто чуйний, пустив скупу вампірську сльозу від зворушення, а дехто, більш ненажерливий, – слину по іклах… Загалом, якщо вампіра зачепити за живе, його реакція може бути непередбачуваною.