Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 50

– Гм… – замислився Дірк.

– Вона ж зовсім ще дитина! А якби це була наша дочка? – лютувала Урсула.

– Уф-ф…

– Нашу дитину ти б теж так залишив саму в лісі? – не вгамовувалася Урсула.

– О…

– Дірку, я впевнена, ти знаєш, як вчинити правильно, – сказала Урсула тоном, що не припускав жодних заперечень.

– Зайченятко моє, – зітхнув Дірк. – З тобою я щодня стаю кращим.

Урсула гучно цмокнула чоловіка в телефон і попрощалася. Дірк поклав телефон до кишені і рішуче озирнувся назад. Справжній воїн мусить пройти свій шлях від початку і до кінця. А якщо не пройти – то проїхати. І якщо не на коні – то на віслюку. Мисливець за вампірами вчепився віслюкові в гриву, намагаючись змусити тварину повернути і йти у зворотному напрямку.

– Тпр-р-ру, стій! – скомандував Дірк, та віслюк не збирався переривати свій хід. – Та стій же ти, дурна тварино! – розлютився мисливець за вампірами.

Але віслюк був дуже впертий.

– Це що таке?

Але у відповідь віслюк просто скинув Дірка ван Комбаста зі своєї спини.

Приземлившись м’яким місцем, Дірк звівся на ноги і зітхнув. У кожного воїна – свій шлях, і він повинен його пройти. Навіть якщо вже проходив цей шлях лише кілька годин тому. Тільки тепер завдання ускладнювалося тим, що в Чорному замку Дірк вже встиг здобути певну славу – насамперед завдяки своєму часникострілу. «Отже, треба гарненько замаскуватися», – вирішив Дірк. Як сказав – так і зробив. Дірк переодягнувся в діряве шкіряне пальто і потертий фетровий капелюх, який поцупив з опудала на полі неподалік від замку. Потім добряче змастив обличчя мулом. Так його точно не впізнають, адже він зараз цілковитий індіанець. Від думки про свій акторський талант Дірк зашарівся. Все-таки, чорт забирай, приємно, коли ти людина, талановита в усьому!

Радіючи з цієї обставини, Дірк впевнено потупав лісом. Незабаром він побачив дороговкази, як дістатися Чорного замку.

У замку було кілька входів, але Дірка цікавив винятково головний, і на менше він не погоджувався. Адже тільки біля головного входу його зможе відвідати геніальна ідея, як потрапити до замку. Уже в чому, в чому, а у своїй винахідливості Дірк ван Комбаст аж ніяк не сумнівався.

Підготовка до найвеличнішого шоу

І знову Сільванія стояла біля головного входу до Чорного замку. І цього разу з нею був уже не мисливець за вампірами, а справжній вампір. Мурдо допоміг їй перетворитися на вамп-рокерку – підібрав їй одяг, зробив зачіску. Серце у Сільванії калатало від хвилювання: а ну як Ізель і Бодо її впізнають?

Мурдо ніс у футлярі гітару. Вигляд він мав, як завжди, готичний.

Бодо уважно вивчив його запрошення.

– Запрошення – на одну особу. А це хто? – тицьнув він пальцем у Сільванію.

– Це – Сільванія. Вона моя бек-вокалістка.

Бодо знову втупився в запрошення і похитав головою.

– Skyzati, але, перш ніж її пропустити, я повинен запитати дозволу у начальства. Таке розпорядження, – перепрошуючи, сказав він.

– Гаразд, я розумію, – кинув Мурдо.

– Наказ є наказ, – наполягав Бодо.

– Недарма ж це наказ, – втрутився Ізель, дурнувато посміхаючись.

– Так ти, може, поквапишся чи як? – гаркнув на нього Бодо.